Медичні драми традиційно мають високі рейтинги. “Анатомія Грей” тримається на екранах вже майже два десятиліття, “Швидка допомога” стала культовою класикою, а HBO нещодавно успішно запустив реалістичний серіал “Пітт”. На цьому тлі Netflix вирішив представити свій перший оригінальний англомовний серіал про лікарню – “Пульс”, створений Зої Робін, передає OBOZ.UA.
Дія розгортається в травматологічному центрі в Маямі, де працює група лікарів-ординаторів. У центрі сюжету – не лише медичні кейси, а й складні особисті драми, включаючи тему сексуальних домагань. Та попри сильний акторський склад і потенційно цікаву зав’язку, серіал навряд чи стане великим хітом, кажуть експерти Variety.
Сюжетна дезорієнтація і відсутність структури
Традиційно медичні драми поступово занурюють глядача у світ героїв, даючи час звикнути до персонажів, відділень, ритму роботи лікарні. У “Пульсі” ж усе навпаки: шоу починається з урагану, який охоплює Маямі, – і глядач відразу опиняється в епіцентрі кризи, не маючи жодного уявлення про те, хто ці люди, як вони пов’язані між собою і в якому відділі працюють.
Режисерське рішення розтягнути катастрофу на пів сезону виглядає як спроба оригінального підходу, однак це лише дезорієнтує. Ретроспективні сцени та натяки на минуле дають уривчасті уявлення про героїв, але цього недостатньо для глибокого занурення. Це позбавляє сюжет емоційного центру – у ситуаціях стресу глядач просто не знає, за кого хвилюватися.
Поверхове й суперечливе зображення сексуальних домагань
Другою і набагато серйознішою проблемою “Пульсу” є спосіб, у який серіал подає тему сексуальних домагань. Уже в першій серії глядач дізнається, що головна героїня, докторка Денні Сіммс (Вілла Фіцджеральд), подала скаргу на свого керівника, доктора Ксандера Філліпса (Колін Вуделл). Після цього її тимчасово підвищують, а Філліпса відсторонюють. Але через карантин, спричинений ураганом, обом доводиться працювати разом ще одну зміну.
Те, що могло б стати глибоким і сміливим дослідженням складної теми, виглядає надто спрощено і нечітко. Відсутність розгорнутої передісторії стосунків Денні та Ксандера, а також занадто загальні натяки на характер порушення створюють дивне відчуття маніпуляції – глядач не розуміє, чи можна довіряти головній героїні, і водночас не бачить вагомих доказів її неправоти.
Серіали зазвичай прагнуть глибоко і відповідально підходити до подібних тем. У “Пульсі” ця лінія виглядає як драматичний інструмент, а не як етична або психологічна історія.
Що вдалося
Попри суттєві недоліки, “Пульс” має і свої сильні сторони. Починаючи з 6-ї серії, серіал ніби перезапускається: герої отримують більше екранного часу, сюжет – більше глибини, а глядач – бодай часткове розуміння минулого Денні та її сестри Харпер.
Особливо виділяється студентка-медик Каміла Перес – життєрадісна, доброзичлива, із яскравим характером. Її енергія контрастує з виснаженими, роздратованими лікарями, серед яких хочеться знайти когось “живого”.
Серіал “Пульс” мав шанс стати яскравим доповненням до списку медичних драм, але обрав неправильний старт. Замість поступового занурення глядача кидають у вир подій. Критики відзначили поверхневі реакції та сумнівну драматизацію складних тем.
