Інформаційний простір, отруєний негативом і ворожими наративами, шкодить мобілізації, формуючи феномен сприйняття, де страх і недовіра переважають раціональність. Без реформи ротаційної моделі військової служби суспільний розкол загостриться. Запуск реформи – це шлях до відновлення довіри. Україна може стати сильною, як Ізраїль, якщо подолає ці бар’єри.
23 грудня 2025 року в Києві відбувся круглий стіл на тему “Ротаційна модель військової служби: презентація результатів дослідження“, організований ГО “Фонд сприяння демократії“. Захід став платформою для обговорення комплексного дослідження, проведеного в рамках проєкту “Ротаційна модель військової служби: комплексне дослідження та реформа для підвищення стійкості України“. Дослідження охоплювало математичне моделювання, онлайн-опитування, глибинні інтерв’ю, аналіз досвіду інших країн та моніторинг російського впливу на мобілізацію. Проєкт реалізовувався за підтримки Фонду «Аскольд і Дір» (адмініструється ІСАР «Єднання») коштом урядів Норвегії та Швеції.
У дискусії взяли участь: Ярослав Божко, голова Центру політичних студій «Доктрина», який глибоко проаналізував, як інформаційний простір впливає на мобілізацію, формуючи феномен сприйняття, коли реальність спотворюється через медіа та психологічні бар’єри, а також Юрій Гончаренко, керівник проєкту й голова Українського безпекового клубу, який презентував результати дослідження.
Це безпосередньо пов’язано з необхідністю реформи ротаційної моделі військової служби, яка може стати інструментом подолання цих проблем. Дослідження показало, що основні бар’єри мобілізації: невизначеність термінів служби, недовіра до командування та корупція – посилюються саме через інформаційний вплив.
Інформаційний простір як інструмент когнітивної війни
Ярослав Божко акцентував увагу на тому, що сучасна війна – це не лише фізичні битви, а й когнітивна війна, де інформаційний простір стає зброєю для отруєння сприйняття. Він посилався на теорію сек’юритизації, де політичні питання перетворюються на безпекові, і наводив приклад наративу “мова – це наша зброя”, який успішно спрацював в Україні. Однак держава програє в контролі інформаційного простору: “Ми досі продовжуємо розвінчувати фейки у фреймі 2012 року. Зараз обсяг інформації не дозволяє ефективно спростовувати – треба говорити про контроль”.
Божко порівняв сучасні інформаційні атаки з газовими атаками Першої світової війни, посилаючись на книгу Петера Слотердайка “Терор з повітря“.
Він пояснив, що мета ворога – не фізичне знищення, а створення нестерпного середовища:
“Ворог робить так, щоб наше сприйняття ставало все більш негативним. Людина, перенасичена негативом, обирає втечу чи паніку як раціональне рішення”
Дослідження Інституту соціології НАН України 2024 року, на яке посилався Божко, підтверджує: 80% населення вважає споживання медіа ключовим стресором, що перевищує фінансові труднощі чи розлуку з близькими. Це призводить до ескапізму – люди видаляють соцмережі, уникають новин, що послаблює суспільну опірність.
Феномен сприйняття полягає в тому, що люди реагують не на реальність, а на її медійну інтерпретацію. Наприклад, корупція сприймається як «всеосяжна», хоча часто це результат гіперрозкрутки окремих випадків у медіа. Дослідження в Нігерії, згадане Божком, показало: люди, перенасичені новинами про корупцію, самі частіше вчиняють корупційні дії через розпад соціальної солідарності. В Україні це делегітимізує державу:
“Держава сприймається як слабкий інститут, з яким можна не взаємодіяти. Результат – падіння мотивації до мобілізації, бо люди бачать не державу, а “неприємні історії в медіа”.
Юрій Гончаренко доповнив цю картину, наголосивши на конкретних наслідках для мобілізації. Він зазначив, що корупція в ТЦК (62% респондентів вважають її бар’єром) посилюється медійним шумом: “Журналісти розкручували кожен випадок, створюючи враження щоденної корупції”.
Це формує феномен сприйняття, де реальні проблеми (як невизначеність термінів служби) затьмарюються уявними. Гончаренко підкреслив, що російський вплив каналізує це в конфлікти: напади та вбивства військових ТЦК – це результат наративів про “військове рабство”, які замінили конституційний обов’язок захисту.
Дослідження показало: 32% тих, хто уникає мобілізації, готові долучитися за певних умов, але недовіра (39% чекають доказів від знайомих) блокує це. Інформаційний простір посилює розкол: військові виснажені безстроковою службою, цивільні бояться “випасти з життя”. Росія ескалює насильство, використовуючи помилки держави, щоб каналізувати ненависть.
Ротаційна модель як шлях до реформи: як запустити?
Ротаційна модель (наприклад, 8 місяців служби та 14 місяців відпочинку) може подолати ці бар’єри, відновивши довіру.
За моделлю теорії ігор, яку застосовували в дослідженні, раціональний вибір стає добровільною мобілізацією, якщо примус нормалізувати (не вуличні “полювання”, а законодавчі норми).
Юрій Гончаренко наголосив на наявному людському ресурсі:
«Потенціал становить 1,5 млн людей. Це закриє потреби ЗСУ і дозволить ротацію».
Водночас Ярослав Божко застеріг, що без належного контролю інформаційного простору будь-які зміни можуть виявитися неефективними:
«Застосування сили — результат провалу інформаційної політики».
Щоб запустити реформу:
- Законодавча база: Прийняти окремий закон про національну військову службу з чіткими термінами, чергами та гарантіями (збереження роботи, судовий контроль).
- Інтеграція з контрактами: Поєднати з ініціативою Міноборони – 200-300 тис. контрактників як професійне ядро, плюс ротація для мобілізованих.
- Цифровий облік: Удосконалити “Резерв+” для прозорої черги, зменшивши корупцію.
- Інформаційна політика: Перейти від розвінчування фейків до контролю простору – через проактивну комунікацію, де держава доносить меседжі про справедливість і передбачуваність.
- Пілотні проєкти: Запустити в окремих бригадах, моніторячи результати.
Це не лише вирішить виснаження (58% опитаних підтримують ротацію), але й протидіятиме феномену сприйняття, роблячи мобілізацію передбачуваною та справедливою.
“Справедливі правила – ключ до мотивації”, – Гончаренко.
Для детального ознайомлення з результатами дослідження, аналітичними даними, запропонованими моделями та практичними рекомендаціями щодо реформування системи мобілізації перейдіть за гіперпосиланням і завантажте повний звіт: «Ротаційна модель військової служби: комплексне дослідження»
Дисклеймер: Публікацію створено ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання, в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Фонд сприяння демократії» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
