Експерти прогнозують чіткіше та масштабне зобов’язання Франції захищати союзників завдяки своїй ядерній зброї.
Президент Франції Емманюель Макрон готується представити оновлену ядерну доктрину країни на секретній базі з підводними човнами Іль-Лонг. На тлі непередбачуваності президента США Дональда Трампа та агресії Росії, Париж може стати новим гарантом безпеки для всієї Європи.
Про це йдеться у статті Independent, пише ТСН.
Макрон переглядає підходи Франції до ядерного стримування. Ядерні сили країни залишаються прихованими у глибинах океану — це крайній інструмент відповіді, здатний знищити агресора ударом, якщо верховний головнокомандувач Франції колись зважиться на таке рішення.
Макрон представить нове бачення використання ядерних боєголовок
Глава Французької держави, який має виняткове право санкціонувати застосування ядерної зброї, 2 березня представить оновлене бачення можливого використання боєголовок, розміщених як на підводних човнах, так і на літаках. Перегляд відбувається в умовах побоювань, що війна Росії проти України може вийти за її межі, а також через невизначеність щодо послідовності Вашингтона як гаранта безпеки.
«Ядерна парасолька» США під сумнівом
Упродовж десятиліть європейські країни перебували під так званою ядерною «парасолькою» Сполучених Штатів, чиї боєзаряди розміщені в Європі ще від середини ХХ століття для стримування спочатку СРСР, а нині — Росії. Проте останнім часом дедалі більше політиків і військових експертів ставлять під питання, чи готовий Вашингтон і надалі вдатися до такого кроку за необхідності.
Для Франції, яка є єдиною державою ЄС із власним ядерним арсеналом, ці дискусії мають особливе значення.
Ймовірне коригування ядерної політики може стати одним із ключових рішень Макрона за решту його президентського терміну до виборів 2027 року. Такі кроки уважно аналізуватимуть як союзники, так і потенційні супротивники.
Те, що французький лідер вдруге від моменту обрання 2017 року виголошує програмну промову про ядерне стримування, свідчить про його стурбованість змінами у світовій безпеці та розвитком військових технологій, які можуть підірвати стабільність у Європі.
Серед тих, хто сумнівається в надійності американських гарантій, — голова оборонного комітету парламенту Данії Расмус Ярлов.
«Якщо ситуація стане справді критичною, я дуже сумніваюся, що Трамп ризикнув би американськими містами заради захисту європейських. Ми не знаємо напевно, але покладатися на американський захист здається дуже ризикованим», — сказав він в інтерв’ю Associated Press.
Створення ядерної зброї у ЄС
За словами Ярлова, низка європейських держав очікує від Франції чіткіших сигналів підтримки. У перспективі політик припускає навіть можливість створення ядерної зброї іншими країнами Європи — ще нещодавно така ідея здавалася майже фантастичною.
«Північні країни мають потенціал. У нас є уран, у нас є ядерні науковці. Ми можемо розробити ядерну зброю. Реалістично це займе багато часу. Тому в короткостроковій перспективі ми дивимося на Францію», — сказав очільник оборонного комітету парламенту Данії.
Можливі зміни у ядерній доктрині Франції
Журналісти звернули увагу на символічність місця майбутнього виступу Макрона — база Іль-Лонг, де розміщені чотири французькі атомні підводні човни. Кожен із них оснащений 16 міжконтинентальними ракетами M51 із кількома боєголовками, що підкреслює реальні можливості Франції у сфері стримування.
«Союзники, партнери, а можливо й противники мають великі очікування щодо того, як може еволюціонувати французька ядерна доктрина», — сказала спеціалістка з ядерного стримування Французького інституту міжнародних відносин у Парижі Елоїз Фає.
Вона зазначила, що сподівається на «реальні зміни».
«Можливо, йтиметься про більш чітке й масштабне зобов’язання Франції захищати союзників завдяки своїй ядерній зброї», — сказала експертка.
Ядерний арсенал Франції
За словами Макрона, станом на 2020 рік Франція мала менш ніж 300 ядерних боєголовок — ця цифра незмінна від 2008 року.
Президент наголошував, що цього достатньо, аби завдати «абсолютно неприйнятної шкоди» «політичним, економічним і військовим центрам» будь-якої країни, яка посягне на «життєво важливі інтереси» Франції — незалежно від їхнього характеру.
Експерти уважно стежать за сигналами з Єлисейського палацу, намагаючись зрозуміти, чи вважає Макрон наявний арсенал достатнім, чи можливе його розширення.
Ядерна риторика традиційно залишається навмисно розмитою, щоб не окреслювати чітких меж, перетин яких автоматично означатиме відповідь. Представники адміністрації президента, анонімно коментуючи можливі зміни, підкреслюють, що рішення у цій сфері належать виключно главі держави.
«Без сумніву, будуть певні зрушення, досить суттєві зміни», — сказав один із чиновників.
Європа шукає ядерний захист у Франції замість США
Ще 2020 року Макрон заявляв, що «життєво важливі інтереси» Франції мають не лише національний, а й «європейський вимір».
Частина європейських держав уже долучилася до діалогу щодо французького ядерного стримування та бере участь у відповідних навчаннях. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц повідомив про «попередні переговори» з Макроном із цього питання та допустив можливість використання німецьких літаків для транспортування французьких ядерних боєприпасів.
За словами французького експерта Етьєна Маркюза, країни Європи шукають «другий страховий поліс» на випадок, якщо американські гарантії безпеки буде згорнуто.
«Сполучені Штати стали непередбачуваними через другу адміністрацію Трампа. Це закономірно порушило питання: чи справді США готові захищати Європу і, що особливо важливо, чи готові вони застосувати свої ядерні сили для її оборони», — сказав експерт.
Макрон покаже світу нову ядерну доктрину Франції
Напередодні Reuters інформувало, що 2 березня Макрон представить оновлену ядерну доктрину Франції, яка фокусується на захисті європейських союзників за збереження стратегічної самостійності Парижа. Документ передбачає утримання мінімального, але потужного арсеналу для стримування першого удару, що має доповнювати, а не замінювати захист НАТО та США. Попри скептицизм деяких країн щодо реальності такого захисту та фінансування, Макрон підкреслить принцип «стратегічної неоднозначності», щоб надіслати Москві сигнал про готовність до дій без розкриття конкретних намірів.
