Влітку 2014 року характер війни на Донбасі багато в чому вирішували добровольчі формування. Крім батальйонів територіальної оборони, які офіційно формувались у складі ЗСУ, велика кількість добровольців пішла в спеціально створені в кожній області батальйони міліції. Тоді це був єдиний легальний спосіб для держави озброїти всіх охочих захищати Вітчизну. Одним із найбільш розпіарених на той час був дніпропетровський батальйон МВС «Дніпро-1». Його першою великою військовою операцією стали бої в районі Іловайська в другій половині серпня 2014 року. Зведена рота батальйону кілька разів намагалася штурмувати укріплення противника в місті Іловайськ з боку села Виноградне, але через відсутність підтримки з боку ЗСУ підрозділ відступив і зайняв кругову оборону в місцевій школі разом із бійцями батальйону «Донбас». За період Іловайської операції бійці «Дніпро-1» кілька разів фіксували вторгнення регулярних підрозділів ЗС РФ на територію України, крім того, брали в полон російських солдатів, спільно з іншими підрозділами знищували колони та захоплювали речові докази російської агресії. У боях під Іловайськом унаслідок російського обстрілу, за офіційними даними, 10 пропали безвісти, а 9 бійців батальйону загинули. Серед останніх була й людина, яка має прямий стосунок до Чернігівщини – Богдан Жайворонок. Народився він 1982 року в місті Києві. Сім`я переїхала спочатку до Канівського району Черкаської області (там він закінчив у 1999 році школу в селі Гордіївка), а потім до міста Остер Козелецького району Чернігівської області. Звідти він пішов до армії – у 2001-2003 роках Богдан проходив строкову військову службу в 97-й Полтавській окремій гвардійській механізованій бригаді. Після закінчення служби працював у компанії з виготовлення та ремонту дверей. 24 липня 2014 року добровольцем пішов на службу в органи внутрішніх справ до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». У складі підрозділу брав участь у боях під Іловайськом. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення. Перебував у мікроавтобусі разом із бійцями батальйону «Миротворець». Попри попередні домовленості про надання «гуманітарного коридору» колона українських військових потрапила під шквальний обстріл ворожої артилерії та танків. Після знищення автомобіля пересувалися пішки. У районі сіл Горбатенко та Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області знову потрапили під обстріл, у результаті якого боєць отримав смертельні поранення. Йому було всього 32 роки. 2 вересня 2014 року тіло Б. Жайворонка разом із тілами 87 інших загиблих в Іловайському котлі перевезено до запорізького моргу. Був тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя як невідомий солдат. Тіло героя ідентифіковане тільки за результатами ДНК-експертизи. Перепохований 28 жовтня 2015 року в місті Дніпропетровськ (нині – Дніпро) на Краснопільському кладовищі. Залишились мати, дружина та син. Указом Президента України № 873 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
