Українська мова має законодавчий та інституційний захист, однак самих правових норм недостатньо для того, щоб вона стала мовою повсякденного вибору громадян. Про це говорили під час експертної дискусії Українського безпекового клубу, де обговорили необхідність поєднання державних гарантій, відповідальності та позитивних стимулів.
Мовна політика потребує практичних інструментів
29 вересня 2026 року Український безпековий клуб провів експертну дискусію «Мова як фактор національної безпеки: фундаментальний елемент національної ідентичності». Захід організували ГО «Український безпековий клуб» та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя.
Аналітичну частину заходу відкрила перша заступниця голови Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови Аліна Шпак із доповіддю «Державна політика щодо мовного фактору».
Вона зазначила, що в Україні вже сформовано законодавчу та інституційну основу для захисту державної мови. Водночас залишається сфера, де недостатньо чітко визначена відповідальність за системне просування української мови.
За словами Аліни Шпак, окремі законопроєкти можуть частково врегулювати цю проблему, однак наразі вони не перетворилися на повноцінні інструменти державної політики.
Вона також пояснила, що чинне мовне законодавство не мало на меті обмежувати приватне життя громадян чи забороняти використання інших мов. Його завданням є гарантувати конституційне право людини отримувати інформацію, освіту та послуги українською мовою.
«Законом запроваджується механізм відповідальності. Це Уповноважений із захисту державної мови, це така сама правозахисна інституція, основний функціонал якої – захищати права громадян на отримання інформації і послуг українською мовою», — зазначила Аліна Шпак.
Від контролю — до створення українськомовного середовища
На думку Аліни Шпак, сам факт існування законодавчих норм ще не означає автоматичної зміни мовної поведінки суспільства.
Серед проблем, які потребують системного вирішення, вона назвала:
- недостатнє фінансування та координацію мовної політики;
- вплив законодавства про національні меншини та англійську мову на мовне регулювання;
- поширення російської мови серед молоді;
- використання російської у сфері неформальних послуг.
Окремо представниця Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови наголосила на необхідності ширше розглядати поняття освітнього середовища. Йдеться не лише про формальну освіту, а й про спорт, дозвілля, неформальне навчання та різноманітні сервіси, де формується щоденне мовне середовище дітей і молоді.
Україномовний продукт має стати вибором
Одним із прикладів Аліна Шпак назвала ситуацію, коли закон забезпечує наявність україномовного продукту, але не гарантує його масового використання.
«Мало просто казати людині українську книжку читати. Треба читати книжку українською мовою. Сьогодні закон зробив так, що книжки є українською мовою, але тепер треба зробити, щоб їх почали читати, ті книжки українською мовою», — сказала Аліна Шпак.
На її думку, наступним етапом мовної політики має стати створення умов, за яких громадяни добровільно обиратимуть українськомовний продукт.
Як приклад ефективної позитивної мотивації вона навела досвід запровадження українського кінодубляжу за часів президентства Віктора Ющенка. Зокрема, йшлося про мультфільм «Тачки», український дубляж якого, за її словами, став популярнішим серед українських дітей за російський. Подібний ефект демонстрували й україномовні видання популярної літератури, зокрема книжок про Гаррі Поттера.
«Це був дуже важливий крок, зроблений ще за часів президента Ющенка. І цей дубляж українською мовою, коли мультфільм “Тачки” був популярнішим серед українських дітей за російський дубляж, був просто значимим для звичайних дітей», — зазначила Аліна Шпак.
Наступний крок — позитивна мотивація
Під час дискусії учасники говорили про необхідність переходу від переважно каральної моделі до системи, яка поєднуватиме законодавчі гарантії, контроль, якісний україномовний продукт і позитивну мотивацію.
За словами Аліни Шпак, держава вже створила значну частину правових механізмів для функціонування української мови. Тепер важливо забезпечити їх практичну реалізацію та сформувати таке українськомовне середовище, у якому українська буде не лише гарантованою законом, а й природним, престижним і добровільним вибором громадян.
