Поки Росія завдає ударів по українських містах та руйнує критичну інфраструктуру, не менш важливим викликом залишається стійкість суспільства до інформаційного й когнітивного тиску. Невизначеність, брак зрозумілих алгоритмів дій під час криз, недовіра до державних інституцій і суспільні суперечності можуть посилювати вразливість країни. Учасники експертної дискусії в Києві обговорили, як Україні перейти від постійного реагування на російські маніпуляції до формування власного бачення майбутнього та практичних сценаріїв дій.
- Від постійної реакції до зрозумілих сценаріїв дій
- «Дорослих у кімнаті немає»: суспільству потрібна самоорганізація
- Антикорупційний контроль і ризик бездіяльності держави
- Суспільний договір і ставлення до військового обов’язку
- Когнітивна перевага — власна візія майбутнього
- Які кроки потрібні для посилення стійкості
9 жовтня 2026 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» у місті Києві відбулася панельна дискусія «Не зламатися: які можливі відповіді українського суспільства на когнітивний тиск Росії». Захід організували Український безпековий клуб (УБК), ГО «Фонд сприяння демократії» та Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
Провідні фахівці медіасфери та аналітичного середовища обговорили проблеми державної комунікації, самоорганізації громадян, функціонування державної служби, суспільного ставлення до військового обов’язку та способи посилення когнітивної стійкості України.
Від постійної реакції до зрозумілих сценаріїв дій
Однією з центральних тем стала проблема інформаційної невизначеності. Коли суспільство змушене постійно реагувати на заяви противника, чутки та інформаційні вкиди, воно ризикує втратити власну стратегічну ініціативу. Водночас відсутність чітких пояснень щодо дій під час криз посилює тривогу та створює сприятливі умови для поширення маніпуляцій.
Керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко навів приклад можливого транспортного колапсу в столиці. За його словами, громадяни та працівники бізнесу не завжди розуміють, як діяти в разі зупинки важливих транспортних систем.
«До прикладу, касиру в супермаркеті ніхто не сказав, який буде алгоритм дій у випадку, якщо зупиниться метро. Тобто, люди в більшості не знають, що їм робити. Це не пояснено як на рівні бізнесів, принаймні, в частині, так і на рівні загальнодержавному», — підкреслив Юрій Гончаренко.
Така невизначеність, за логікою обговорення, створює інформаційний вакуум, який можуть використовувати ворожі інформаційні операції. Якщо люди не отримують достовірних інструкцій від відповідальних установ, вони починають самостійно шукати відповіді, зокрема в неперевірених джерелах.
Тому важливо не лише спростовувати фейки, а й заздалегідь пояснювати населенню можливі сценарії розвитку подій, порядок дій та доступні механізми допомоги.
«Дорослих у кімнаті немає»: суспільству потрібна самоорганізація
Медіаексперт Олексій Ковжун звернув увагу на зміну взаємин між державою та громадянами. На його думку, повномасштабна війна змушує суспільство переглядати патерналістські очікування, відповідно до яких держава має самостійно розв’язувати всі проблеми.
«Як на мене, те що відбувається, це, як не дивно звучить, це позитивний момент, бо остаточно знищується оцей фактор патерналізму», — наголосив Олексій Ковжун.
Він підкреслив, що в умовах війни особливого значення набуває чесна комунікація влади з громадянами. Люди мають розуміти реальні масштаби загроз, можливі труднощі та те, до чого необхідно готуватися.
«Принаймні, ми маємо вимагати мінімум — це ясність. Класична промова Черчилля є тому прикладом, коли він казав: все ж що я вам можу сказати, це вкрай погані речі: кров, піт, сльози, страждання. Але він чітко сказав, що буде», — зазначив медіаексперт.
Як приклад практичної відповідальності громадян Олексій Ковжун навів самоорганізацію мешканців багатоквартирних будинків. Створення ОСББ, узгодження спільних правил, встановлення генераторів та забезпечення водопостачання демонструють, як громада може підвищувати власну стійкість.
«Дорослих в кімнаті немає, дорослі в кімнаті — це ми з вами. І ми маємо про це знати», — наголосив Олексій Ковжун.
Отже, стійкість суспільства залежить не лише від рішень центральної влади, а й від здатності громадян об’єднуватися, планувати спільні дії та брати відповідальність за власну безпеку.
Антикорупційний контроль і ризик бездіяльності держави
Окрему увагу учасники приділили проблемам державного управління. Виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін звернув увагу на те, що корупція залишається одним із головних суспільних побоювань.
«На першому місці проблему, яку визначають українці пріоритетною, є загроза корупції, на другому місці загроза повітряних атак і обстрілів. Тобто Україні і українцям корупція загрожує набагато більше, ніж безпосередньо те, що прилетить шахед і вб’є людей», — зауважив Дмитро Золотухін.
Він також описав проблему, за якої страх перед перевірками та покаранням може стримувати чиновників від ухвалення необхідних рішень. За такого підходу посадовці ризикують опинитися в ситуації, коли виконання складних завдань створює для них більше персональних ризиків, ніж бездіяльність.
«Вони не витратили гроші, не провели необхідні роботи. І парадокс в тому, що їх тепер не можна за щось покарати. Вони ж зекономили бюджетні кошти», — наголосив Дмитро Золотухін.
Серед інших проблем він назвав кадровий дефіцит у виконавчій владі. Поєднання невисоких заробітних плат, підвищеної відповідальності та ризиків, пов’язаних зі статусом політично значущих осіб (ПЕП), ускладнює залучення фахівців із приватного сектору та громадських організацій до роботи в міністерствах.
Учасники дискусії наголосили на необхідності оцінювати державних службовців не лише за дотриманням процедур, а й за фактичними результатами їхньої роботи.
Суспільний договір і ставлення до військового обов’язку
Ще одним викликом стала суспільна напруга навколо виконання військового обов’язку. Олексій Ковжун звернув увагу на формування серед частини громадян окремої субкультури ухилення від служби, яка отримує власну лексику, символіку та соціальне середовище.
«Ми маємо перед собою створену, живу, вібруючу і вітальну субкультуру ухилянтів зі своїми футболками, зі своїми вокабуляром. До прикладу — слово людолови, всі знають, що це таке, і ми знаємо, звідки воно взялося», — зауважив медіаексперт.
На його думку, відсутність зрозумілої комунікації щодо термінів служби та справедливості ротацій може поглиблювати відчуження між тими, хто виконує військовий обов’язок, і тими, хто намагається його уникнути.
Також Олексій Ковжун звернув увагу на роль медіа у формуванні суспільних настроїв. На його переконання, надання публічних майданчиків політичним популістам із капітулянтськими закликами під виглядом дотримання журналістських стандартів може негативно впливати на моральний стан суспільства.
Проблема потребує комплексного підходу: зрозумілої державної комунікації, справедливих процедур та відповідального висвітлення теми військового обов’язку.
Когнітивна перевага — власна візія майбутнього
Під час дискусії Дмитро Золотухін наголосив, що інформаційна стійкість не може зводитися лише до спростування ворожих повідомлень. На його думку, Україні необхідно не тільки реагувати на чужі наративи, а й самостійно визначати порядок денний та пропонувати переконливе бачення майбутнього.
«Ти не можеш бути захищений когнітивно, тому що результат боротьби в когнітивному просторі — це когнітивна перевага», — акцентував виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства.
Він пояснив, що для здобуття такої переваги Україні потрібно сформулювати бажаний сценарій майбутнього, зрозумілий як українцям, так і міжнародним партнерам.
«Якщо ми хочемо переваги, ми повинні сформулювати, яке потенційне майбутнє для нас є найбільш бажаним, і всім розказати, що це бажане майбутнє стане добром для усіх, всі мають туди прийти, щоб нас підтримали, щоб нашу думку розділяли», — наголосив Дмитро Золотухін.
Водночас Юрій Гончаренко повідомив про потребу в альтернативних покрокових сценаріях дій на випадок, якщо основний план не спрацює.
«У держави з 2022 року не було альтернативних сценаріїв дій, на випадок, якщо наш план «А» не спрацює. Це і про контрнаступ і багато інших прикладів. Ми хочемо запропонувати суспільству цей покроковий план, як добре і що зробити, щоб було добре і врахувати багато різних сценаріїв», — наголосив керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA.
Які кроки потрібні для посилення стійкості
За підсумками дискусії учасники окреслили чотири напрями, які можуть посилити здатність українського суспільства протистояти когнітивному тиску:
- Формування національної візії. Перейти від постійного спростування ворожих наративів до просування власного бачення перемоги, розвитку та відбудови України.
- Прозорі алгоритми дій під час криз. Розробляти й публічно пояснювати альтернативні сценарії для громадян і бізнесу на випадок інфраструктурних, військових та логістичних збоїв.
- Відповідальна медійна політика. Не допускати легітимізації популістських і капітулянтських проєктів під виглядом формального дотримання журналістських стандартів.
- Зміни у державній службі та антикорупційній системі. Переглянути підходи до статусу ПЕП і оплати праці держслужбовців, зменшувати кадровий дефіцит та оцінювати роботу посадовців за реальними результатами.
Панельна дискусія в «Укрінформі» показала, що когнітивна стійкість України залежить не лише від протидії російській пропаганді. Важливими залишаються здатність держави пояснювати свої рішення, готовність громадян до самоорганізації, ефективність державного управління та відповідальність медіа.
Головний виклик — перейти від виснажливого реагування на дії противника до системного планування власного майбутнього. Чіткі алгоритми дій, відкрита комунікація, довіра та спільна відповідальність можуть допомогти суспільству зберігати стійкість навіть за умов тривалих криз і невизначеності.
