Скандал навколо конфлікту Зеленського з президентом Південної Кореї спричинив розкол серед думок українців. З одного боку, частині українців видалося, що Зеленський, можливо, бовкнув зайве і випадково видав міждержавну таємницю, образивши країну, котра співпрацює з Заходом і виготовляє одні з найкращих у світі озброєнь та ППО. Однак, факти засвідчують інше: схоже південнокорейський лідер навмисне спровокував сварку з Зеленський на догоду Москві, Китаю та Північній Кореї.
Скандал між Україною та Південною Кореєю став однією з тих дипломатичних історій, де на поверхні видно одне, а за лаштунками може відбуватися зовсім інше. Формальним приводом стала інформація про передачу Україною Південній Кореї двох північнокорейських військовополонених, захоплених Україною під час російсько-української війни. Президент Південної Кореї Лі Чже Мьон звинуватив Київ у порушенні домовленості про нерозголошення, заявивши, що питання репатріації військовополонених є надзвичайно чутливим і пов’язаним із дипломатією та національною безпекою.
В Офісі президента України, однак, заявили протилежне: Київ не брав на себе зобов’язань не розголошувати інформацію про передачу полонених, а Сеул не вимагав приховувати ці деталі. Більше того, за інформацією видання Korea JoongAng Daily, Україна заздалегідь попередила південнокорейську сторону, що Володимир Зеленський може згадати військовополонених у своєму виступі.
Тобто заявлена причина конфлікту виглядає дивною і необґрунтованою. Україна навіть вибачилася за можливе непорозуміння, однак Сеул пішов на подальше загострення конфлікту і відкликав свого посла з Києва. Саме ця реакція й породжує головне питання: якщо сторони могли врегулювати ситуацію дипломатично і тихо, то чому конфлікт з ініціативи Сеула отримав настільки широкий розголос?
Таємний продаж пального Росії та інші незручні збіги
У публічному просторі з’явилася версія, що південнокорейське керівництво могло розглядати можливість передачі полонених до КНДР – в країну-концтабір, як частину ширшої політики зближення з Пхеньяном. А Зеленський своєю промовою, ці плани поламав і цих полонених, під увагою світової спільноти, доведеться тепер залишити у Південній Кореї.
Додаткового значення ситуації надають повідомлення про таємні економічні контакти Південної Кореї з Росією. The Guardian повідомляє про таємне постачання до РФ понад 176 тисяч тонн пального. За даними видання, протягом двох місяців сім танкерів здійснили 14 рейсів до російських портів на Далекому Сході, причому три судна були внесені до санкційних списків Великої Британії та ЄС.
Аналітик Centre for Research on Energy and Clean Air Ісаак Леві назвав ситуацію ударом по санкційному режиму та підтримці України. За наведеними даними, на Південну Корею припадало близько 31% російського імпорту пального, що робило країну одним із найбільших постачальників пального до РФ після Індії!
На тлі різкого конфлікту з Україною виникають цілком логічні запитання щодо того, наскільки послідовною є політика Сеула щодо Росії і чому Сеул розпочав сварку з Україною.
Тож виглядає, що південнокорейський лідер навмисно роздув на рівному місці конфлікт з Зеленським, щоб сподобатися лідерам КНДР, Китаю і таємному бізнес партнеру по купівлі пального – Росії.
«Прокляття Блакитного дому»
Зрештою, сам південнокорейський лідер, виявився також людиною, в якої «рильце в пушку». Детальніший огляд південнокорейської політичної кон’юктури та вкорінених політичних традицій і реалій, засвідчують більш приземлену мотивацію південнокорейського лідера, аніж турботу про кількох північнокорейських полонених.
За останні півстоліття накачана американськими грошима Південна Корея здійснила надзвичайний економічний ривок після війни, але цей розвиток сформував специфічні відносини між державою та великим бізнесом. Йдеться про так звані чеболі – потужні конгломерати, пов’язані з найбільшими бізнес-сім’ями країни. Samsung, Hyundai, LG та інші гіганти стали не просто економічними структурами, а важливими центрами впливу на державну політику.
Саме з цим пов’язують поняття «прокляття Блакитного дому» – історичну закономірність, за якої всі президенти Південної Кореї після приходу до влади опиняються під тиском великого бізнесу, корупційних скандалів та політичної боротьби. Майже кожен президент Південної Кореї за останні десятиліття був засуджений за корупцію.
Хронологія останніх десятиліть справді виглядає драматично. Колишнього президента Но Му Хьона (2003–2008) після завершення каденції звинувачували в отриманні хабарів його родиною. У 2009 році він наклав на себе руки.
Лі Мьон Бак (2008–2013) був засуджений за корупційні злочини, пов’язані з корпораціями та отриманням хабарів. Перша жінка президент країни Пак Кин Хє (2013–2017) втратила посаду через масштабний корупційний скандал навколо своєї близької подруги Чхве Сун Сіль та взаємодії з великими корпораціями. Неофіційна версія – подруга президентки Чхве Сун Сіль просто була «гаманцем» та отримувала за неї хабарі.
Наступний президент, Юн Сок Йоль (2022–2025), також завершив політичну кар’єру в умовах масштабної кризи. Його рішення про введення воєнного стану стало одним із найсерйозніших потрясінь для південнокорейської демократії останніх десятиліть і завершилося імпічментом.
Ця історія показує складність політичної системи Південної Кореї, у якій економічні інтереси великих корпорацій традиційно мають величезну вагу. Тому будь-яку зовнішню політику Сеула варто розглядати не лише через призму дипломатичних заяв, а й через його економічні інтереси.
Лі Чже Мьон і новий баланс
На цьому тлі політика нинішнього президента Лі Чже Мьона не є винятком. Він прийшов до влади з обіцянками прагматичного економічного курсу та більш збалансованих відносин із сусідніми державами. Тобто іншими словами – з Китаєм, КНДР та РФ. За нашими мірками партія нинішнього президента країни – це така собі «південнокорейська Партія регіонів».
Український публіцист та військовий Serg Marco (Олександр Карпюк) наголошує, що саме через бізнесові інтереси південнокорейських олігархів – чеболі, Сеул здійснює продажі палива в РФ, ремонти російських літаків, постачання авіа деталей і спроби відновлення відносини для продажу корейських авто. Бо чеболям байдуже де заробляти гроші. «А президент є їхнім прикриттям історично. Ніякий президент Південної Кореї не здасть бізнес інтересів чеболів, бо він є частиною цієї системи» – зауважує Serg Marco.
Чому Південнокорейський президент запобігає перед диктаторами?
Відповідь на жаль, логічна та зрозуміла для географічного становища Південної Кореї. Ця країна опинилася в ситуації, коли над нею нависає величезний китайський дракон, який от-от стрибне на Тайвань, Філіппіни чи інші сусідні країни в регіоні. А промислово розвинена країна з кей-попом, дорамами і технологічними гаджетами, де населення вже звикло до комфортного і ситого миру, опиниться у вирі війни. Одночасно з цим може і обов’язково активізує агресію КНДР, лідер якої давно прагне захопити південь півострова. Кім вже натренував своїх військових воювати у новому типі війни безпілотниками в Україні. Для чого це північнокорейському диктатору? Проти кого він планує невдовзі воювати? Саме так – проти Південної Кореї.
І тут на жаль, союзників у Сеула виявилося небагато. Японія сама проти Китаю не встоїть. Або принаймні, Корею точно не зможе захистити. А після мінливої та непередбачуваної позиції Трампа, який ображає союзників і дружньо заглядає в очі диктаторам РФ, КНДР та Китаю, в Сеула немає впевненості, що США прийдуть на допомогу, коли в регіоні спалахне війна і на країн нападуть.
Єдиним виходом південнокорейські чеболі та їхні політичні маріонетки – президенти країни бачать взаємовигідну торгівлю і дружбу з диктаторами і навіть васалітет ( що властиво для азійської ментальності та традицій ієрархії), в надії, що на них не нападуть, якщо будуть слухняними і дружніми. Тобто: не допомагатимуть Тайваню, продаватимуть технології диктаторам, не дратуватимуть КНДР надмірними безпековими активностями чи оборонними заходами. Такими як тренування південнокорейської армії на фронті російсько-української війни чи продаж зброї Україні
У такій конфігурації Сеул прагне уникати прямої конфронтації з Пекіном, Пхеньяном і зберігати економічні можливості у відносинах із Москвою, як союзницею своїх хижих сусідів.
А для того, щоб продемонструвати Китаю чи Північній Кореї власну готовність до діалогу, доводиться дистанціюватися від партнерів Заходу. Україна в такій ситуації виявилася найзручнішим об’єктом для демонстративного кроку. Тим більше що Київ не є для Сеула безпосереднім військовим союзником, а дипломатичний конфлікт із Україною не створює для Південної Кореї таких негайних ризиків, як конфронтація з Китаєм чи КНДР.
Цілком можливо, що Південна Корея і її президент спровокували сварку з президентом України, щоб підкреслити свою ворожість до ворогів РФ та КНДР та отримати схвалення азійських диктатур, щоб оцінили слухняність вірної собаки і не пустили її під ніж, як це планують невдовзі зробити з сусідніми країнами.
Показово, що лідерка опозиційної партії «Сила народу» На Кьон Вон розкритикувала адміністрацію президента Південної Кореї за дипломатичний конфлікт з Україною. За словами На Кьон Вон, вона вирішила надіслати листа українському президенту, щоб «виправити хибну дипломатію уряду» та «підтвердити цінності солідарності ліберальних демократій».
«Адміністрація Лі Дже Мьона не спроможна сказати жодного слова протесту проти Північної Кореї, яка поранила наших військових мінами вздовж демаркаційної лінії, або проти росії — держави-агресора. Натомість вона платить ворожістю за добру волю України щодо репатріації північнокорейських військовополонених», — зазначила депутатка.
Водночас південнокорейська опозиційна лідерка наголосила, що нинішній курс південнокорейського уряду є ірраціональним і вигідним виключно Москві та КНДР. «Президент, його офіс та уряд неодноразово висловлювали своє емоційне обурення, провокуючи дипломатичну кризу, створену ними самими. Їхніх дій більш ніж достатньо, щоб викликати підозри щодо їхніх глибинних мотивів як усередині країни, так і в міжнародній спільноті», — констатувала На Кьон Вон.
Схоже, Україна тут опинилася випадковою заручницею в чужій грі, де на нас гавкає собака, щоб задобрити сильніших хижаків.
Автор: Валерій Майданюк
