В Україні сформувалася окрема субкультура людей, які уникають участі в обороні держави. Водночас суспільство та державні інституції не змогли своєчасно відреагувати на цей процес. Про це заявив медіаексперт Олексій Ковжун під час панельної дискусії «Не зламатися: які можливі відповіді українського суспільства на когнітивний тиск Росії».
Захід відбувся 9 жовтня 2026 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» у Києві. Його організували Український безпековий клуб, ГО «Фонд сприяння демократії» та Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні. Учасники обговорили когнітивні й інформаційні виклики, російський вплив та шляхи збереження стійкості українського суспільства.
Субкультура «ухилянтів» як внутрішній виклик
За словами Олексія Ковжуна, ситуація навколо мобілізації стала одним із прикладів того, як росія може використовувати внутрішні проблеми України для посилення суспільних суперечностей. На його думку, поступово сформувалася субкультура людей, які уникають військового обов’язку, зі своєю лексикою, символікою та впізнаваними ознаками.
«Історія з мобілізацією тому приклад, бо тут було пропущено багато м’ячів від росіян. Ми маємо перед собою створену, живу, вібруючу і вітальну субкультуру ухилянтів зі своїми футболками, зі своїм вокабуляром», – зазначив медіаексперт.
Він зауважив, що представників цієї субкультури можна впізнати не лише за висловлюваннями, а й за зовнішніми атрибутами. Серед них — написи на одязі, патчі та наліпки на автомобілях.
На думку експерта, поширення таких маркерів свідчить про оформлення окремого суспільного явища, яке потребувало своєчасної реакції як державних інституцій, так і громадянського суспільства.
Від самоорганізації в ОСББ до відповідальності за державу
Окремо Олексій Ковжун порушив питання суспільного патерналізму — очікування, що держава самостійно розв’яже всі проблеми. Він наголосив на важливості особистої відповідальності та безпосередньої участі громадян у спільних справах.
Прикладом такої участі експерт назвав об’єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Якщо мешканці не долучаються до управління будинком, але розраховують, що всі питання вирішить хтось інший, спільнота втрачає здатність до самоорганізації. Подібний принцип, на його думку, діє і на рівні держави.
Медіаексперт також згадав ситуацію в одному з домових чатів, де мешканці обговорювали місце перебування представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). За його словами, частина учасників дискусії швидко перейшла до взаємних звинувачень і суперечок щодо патріотизму.
На думку Олексія Ковжуна, такі випадки демонструють не лише конфлікт навколо мобілізації, а й глибшу проблему суспільної взаємодії. Громадяни можуть по-різному розуміти власну відповідальність за спільне майбутнє, що ускладнює пошук спільних рішень.
Чому небезпечно лише реагувати на інформаційні атаки
Ще одним викликом експерт назвав реактивну поведінку суспільства та медіа, коли порядок денний формується переважно у відповідь на зовнішні маніпуляції. Такий підхід, на його думку, дає росії змогу використовувати вже наявні суперечності всередині України.
Тому мобілізацію не варто розглядати виключно як адміністративне чи військове питання. Вона також є частиною інформаційного та когнітивного протистояння, у якому важливими залишаються суспільні настрої, комунікація та готовність громадян брати відповідальність.
«Українське суспільство має навчитися не лише реагувати на інформаційні атаки, а й самостійно формувати порядок денний та визначати межі прийнятного», – наголосив Олексій Ковжун.
На думку медіаексперта, протидія російському впливу потребує не лише викриття ворожих маніпуляцій, а й роботи з внутрішніми проблемами суспільства. Розвиток самоорганізації, відповідальності громадян і здатності самостійно формувати порядок денний може посилити стійкість України перед інформаційними та когнітивними загрозами.
