В момент чергового загострення на українському кордоні з Росією та її сателітами Україну знову примушують до миру на умовах агресора, зокрема – до визнання «особливого статусу» ОРДЛО та прямих перемовин з т.зв. ЛДНР. При цьому майже ніхто не згадує, що поруч з нами вже існує один російський анклав з «особливим статусом», що за 30 років не принесло мир, але перетворило Придністров’я на чорну діру контрабанди і криміналу.
Про це було заявлено на міжнародній конференції «Російські війська у Придністров’ї – безпекові виклики й шляхи подолання», організованій Українською суспільною ініціативою. Конференція відбулася сьогодні, 22 грудня, в приміщенні Одеської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. С. Грушевського. Серед запрошених учасників були представники дипломатичного корпусу України та Молдови, експерти з двох країн, громадськість, представники ЗМІ, студенти профільних ВНЗ та інші запрошені гості.
Ця конференція стала продовження низки заходів, які покликані не тільки привернути увагу влади та суспільства до зазначеної проблематики, але й напрацювати та втілити в життя конкретні кроки щодо ліквідації військової та гуманітарної загрози з боку т.зв. ПМР. Зокрема, було вирішено, що Росія має виконати рішення Стамбульського саміту ОБСЄ 1999 року, за яким вона зобов’язалася вивести свої сили та боєприпаси з незалежної Молдови. Для цього так званий контингент «миротворчих» військ Російської Федерації має бути виведений з території незалежної республіки Молдова. Задля гарантування порядку, прав та свобод місцевого населення ситуація має контролюватися силами поліцейських підрозділів нейтральних країн під егідою ОБСЄ.
В підсумковій резолюції вказані і конкретні шляхи, якими це має втілюватися.
Микола Карпюк, голова Української суспільної ініціативи, відзначив, що «на цей момент Україна, і це абсолютно всім очевидно, перебуває в загрозливому становищі. Окрім окупації Криму, РФ окупувала і Білорусь. Це значно збільшило спільний кордон з агресором, але всі забувають про Придністров’я. Нагадую, на Стамбульській конференції Росія зобов’язалася до 2002 року вивести свої війська, але вже скоро 2022 – а вони і досі там. Багато мешканців ПМР мають російське громадянство. Раніше, поки в Молдові була проросійська влада, це питання було менш актуальним. Зараз, коли влада проєвропейська – в нас з’явився шанс вирішити його на спільну користь обом дружнім країнам.
Наша пропозиція: російські війська мають бути замінені на поліцейські підрозділи нейтральних країн. Часу мало, Путін має бажання до грудні 2022 року відновити СРСР в його колишніх кордонах. Тому ці питання треба ставити вже і зараз, дуже гостро»
Артем Филипенко, завідувач сектору досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень, додав:
«Не забуваємо, що російські війська в Придністров’ї – не миротворці. Наразі більшість військослужбовців цих військ – це місцеві жителі з російськими паспортами. З 2017 року відбулася інтенсифікація військових навчань, орієнтовані проти України. Відпрацьовуються наступальні операції. В порушення всіх домовленостей ці навчання відбуваються спільно з російськими військами.
Ключова проблема у відновленні миру – визнання т.зв. ПМР стороною перемовин, як і т.зв. ДНР і ЛНР. Цей шлях довів свою неефективність»
Андрій Юсов, директор Школи відповідальної політики, підкреслив, що «Ми зараз знаходимось в Одесі і поруч з нами військовий контингент, про який всі знають, але мало хто говорить. В нещодавно оприлюдненій карті, наприклад, в німецькому виданні Більд, вказані всі можливі напрямки наступу, окрім придністровського. Що дотично говорить про те, що наступ може відбуватися в тому числі і з цього напрямку.
Також погоджуюся з думкою, що Молдова виконала Мінськ задовго до України. Молдова виконала і більше – навіть закріпили особливий статус т.зв. ПМР. І це нічим не допомогло у вирішенні конфлікту. Важкий урок Молдови має бути вивчений і врахований Україною»
Віктор Ягун, генерал-майор запасу СБУ, заступник Голови СБУ з березня 2014 по червень 2015 року, директор Агентства з реформування сектору безпеки, експерт з питань національної безпеки, сказав, що «Однією з характерних ознак небезпеки є наявність підрозділу військової контррозвідки Росії в т зв. ПМР, що є певною ознакою підготовки наступальних операцій. Єдиний позитив в наявності цього анклаву – це приклад того, що не можна вести перемовини з терористами. І ми постійно його наводимо коли нам нав’язують прямі перемовини з ОРДЛО»
Микола Мельник, співзасновник Української суспільної ініціативи, ветеран російсько-української війни, нагадав про конкретні дії, які вже відбуваються в регіоні:
«Слава Богу, що спільними зусиллями УСІ та УНСО створюють табори на кордоні з Придністров’ям. І це добре, бо навіть прикордонники навіть нам дякують, бо в них немає сил навіть для патрулювання цієї ділянки кордону»
Також в роботі конференції взяли участь:
- Андрій Старостін – журналіст, аналітик;
- Сергій Гуцалюк – начальник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті;
- Ян Лисневский – Директор консалтингової компанії в галузі політології, соціології та міжнародних стосунків Intellect Group;
- Володимир Геник – журналіст, голова ГО Одеський регіональний комітет Україна -НАТО
- Артем Филипенко, завідувач сектору досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень;
- Олександр Коваленко – військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
- Олександр Голопотелюк – член громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів, керівник Veterans HUB Odesa.
- Леонід Ткачук, член наглядового комітету Світового комітету українців Молдови;
- Віталій Бегма – заступник завідувача відділу стратегій розвитку сектору безпеки і оборони Національного інституту стратегічних досліджень.
- Алім Карвацький, співзасновник одеської самооборони
Модератором заходу виступив Владислав Василь – громадський діяч, експерт.
В підсумку було ухвалено проєкт резолюції, який має має допрацювати робоча група та на базі якої буде продовжено співпрацю з відповідними державними органами щодо подолання загрози, яку постійно становить для України та безпеки в регіоні російський анклав в Придністров’ї.
Текст резолюції:
Резолюція міжнародної конференції «Російські війська у Придністров’ї – безпекові виклики й шляхи подолання»
Україна постає перед серйозними загрозами своїй незалежності та безпеці кордонів. Імперські амбіції Москви призводять до появи нових конфліктів на кордонах як самої України, так і низки європейських країн.
Росія активно створює плацдарм для можливого відторгнення України від Чорного моря. Окупація Криму посилює загрозу агресії з Півдня.
На сьогодні зрозуміло, що Росія не збирається зупинятися на досягнутому. Свідчення цьому – останні події в Білорусі, які створюють загрозу військової агресії з Півночі.
Додатковою небезпекою для нашої країни є фактичний контроль з боку Росії над молдовським Придністров’ям (так званою ПМР).
Світова спільнота визнає, що російські військові в так званій «ПМР» – не миротворці. Це окупаційний корпус на території незалежної Молдови. Відтак, «ПМР» остаточно перетворилася на плацдарм для військової агресії в регіоні, що становить реальну загрозу Україні, Молдові та всій Європейській спільноті. Адже загроза перебування російських військ в центрі Європи це не справа абстрактного майбутнього. Придністров’я, у її нинішньому вигляді, це і є військовий анклав Росії в самому серці Європи. В такій ситуації висловлення стурбованості – недостатній дипломатичний інструмент для гарантування миру в регіоні.
На Стамбульському саміті ОБСЄ 1999 року Росія зобов’язалася вивести свої сили та боєприпаси з незалежної Молдови. Невиконання цих зобов’язань несе прямі ризики для всіх 57 держав-учасниць організації. Про це окремо наголошувалося в спеціальній резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 2018 року. У підсумковому документі Асамблеї міститься прямий заклик до РФ «у повній відповідності з правилами, беззастережно і невідкладно завершити виведення Оперативної групи російських військ» з території Придністров’я.
Наші пропозиції:
- Для забезпечення стабільності та миру в регіоні так званий контингент «миротворчих» військ Російської Федерації має бути виведений з території незалежної республіки Молдова. Задля гарантування порядку, прав та свобод місцевого населення ситуація має контролюватися силами поліцейських підрозділів нейтральних країн під егідою ОБСЄ.
- За офіційною інформацією, військові склади на території села Ковбасна в Придністров’ї вміщують понад 20 000 тон боєприпасів, які належать Росії. Також в регіоні перебуває велика кількість військової техніки.
Міжнародна спільнота має проконтролювати та надати допомогу у вивезенні та утилізації російських боєприпасів і техніки у ПМР. Для цього пропонуємо створити підприємство під егідою ОБСЄ з утилізації боєприпасів на території Придністров’я;
Виведення російських військ та військової техніки з території Республіки Молдова має здійснюватися двома шляхами:
- Через порт Джурджулєшти, що знаходиться на річці Прут і який здатен приймати судна відповідної тоннажності.
- Залізницею територією України. Україна зі свого боку має організувати безпечний та беззупинковий рух транзиту з Молдови до Росії.
Учасники круглого столу «Як знешкодити російську військову загрозу у Придністров’ї» зазначають, що подальша доля «ПМР» – питання, яке має вирішуватися виключно Республікою Молдова у власних національних інтересах.