Цей матеріал не можна вважати офіційним звинуваченням, всі матеріали, які ми тут зібрали, є у відкритому доступі і будуть надані посилання на них. Ми не даємо жодних оціночних висновків, наше завдання було – знайти та систематизувати наявну в мережі інформацію.
Біографія Юрія Дерев’янка на сайті Руху Нових Сил, де він зазначений як член Ради Партії Рух Нових Сил
Народний депутат України 7-го та 8-го скликань, позафракційний, член комітету з питань запобігання та протидії корупції, член Ради партії РУХ НОВИХ СИЛ Михайла Саакашвілі.
Народився 1973 року в м. Надвірна Івано-Франківської області. У 1990 році закінчив Надвірнянську середню школу № 1.
1991 року вступив в Київський інститут народного господарства ім. Коротченко.
1996 р. отримав диплом магістра за спеціальністю облік і аудит, програма — облік і аудит в банках.
В жовтні 2014 року був обраний депутатом Верховної Ради України по 87-му мажоритарному окрузі на Івано-Франківщині від політичної партії «ВОЛЯ». Згідно даних Центральної виборчої комісії, переможний результат Дерев’янка — один з найвищих в Україні по одномандатних виборчих округах (кандидата підтримало 69,7% виборців на його окрузі).
Отже, на сайті партії Рух нових сил немає жодної інформації, чим займався член Ради партії в період з 1996 по 2014 рік, тобто – від закінчення інституту і аж до обрання депутатом в постреволюційний період.
ОФІЦІЙНА ТРУДОВА БІОГРАФІЯ ПОЛІТИКА
Біографія політика на Вікіпедії про цей період (1996 – 2010) говорить:
«Після вдалих спроб підприємницької діяльності ще під час навчання в університеті створив системні бізнеси в галузях фармацевтики, програмного забезпечення, поліграфії, мультиплікації, нерухомості:
- Компанія «Фарматек», що займалася дистрибуцією лікарських засобів та увійшла до п’ятірки найкрупніших постачальників лікарських засобів в Україні;
- Компанія «Енергокомплект»;
- Компанія «Борисфен-Лютес», яку створив разом із відомим продюсером Віктором Слєпцовим. Компанія стала однією з найбільших у світі компаній з виробництва мультиплікаційної анімації.
У 2006 році відступає свої частки інвесторам, які проявили зацікавленість у компаніях, що були в управлінні Юрія Дерев’янка».
У 2010 році обраний депутатом Івано-Франківської обласної ради як мажоритарний кандидат від політичної партії «Фронт Змін», підготував та подав понад тисячу депутатських звернень та добився вирішення багатьох проблем округу.
ЗБАГАЧЕННЯ ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВНИХ РЕЄСТРІВ
В той же час деякі видання стверджують, що «київська міліція двічі притягувала екс-замовника і майже-депутата Дерев’янка до адміністративної відповідальності. За бомжування. Відсутність прописки, а згодом реєстрації». Також кар’єрний зріст та статки Юрія Богдановича журналісти прямо пов’язують з Василем Гурєєвим:
«Минуле у Юрія Богдановича Дерев’янко дивне. Київська міліція двічі заводила на нього адміністративні справи за бродяжництво – Юрій Богданович без даху над головою довго жив на вокзалі і поневірявся по вокзалах. Гуреєв ж завжди був «крутим» хлопцем. Спортсмен, комсомолець, відмінник – професійний номенклатурний працівник завжди знав як себе подати і чим похвалитися. Ідея з реєстрами йому прийшла ще в кінці 90-х, але ось тільки сам бруднитися об нечисту схему він не хотів. Це мала бути свій зіц-голова Фунт, якого, в разі чого, і посадять. Свої люди в МВС знайшли йому для цих цілей ідеального кандидата – Юрія Дерев’янка. Молодий, без кримінального минулого і, якщо йому не допомогти, без будь-якого майбутнього. Юрія Богдановича доставили з КПЗ прямо до Гурєєву в кабінет де той на місці запропонував змінити молодій людині життя. Прямо як у казці про Попелюшку, ось тільки в ролі прекрасної феї виступив депутат Гуреєв. І понеслося»
Примітка. Василь Гурєєв до 2000 року був міністром машинобудівництва України, а потім народним депутатом 4,5,6 скликань, входив до фракції Партії регіонів.
Реєстри, про які йде мова в останній цитаті – це схема, за якою утримувачами електронних реєстрів Міністерства юстиції України стали приватні компанії – консорціум “ЄДАПС” та компанії “Арт-мастер” і “3-Т”. Про цю оборудку, яка в певний момент привела до того, що робота цих реєстрів була взагалі на певний час заблокована, писали провідні видання України, зокрема «Дзеркало Тижня» та «Українська Правда».
«DT.UA вперше оприлюднила результати перевірки держпідприємства “Інформаційний центр” Мін’юсту. Оборудка полягала в тому, що з 18 державних реєстрів, які адміністрував “Інформцентр”, у власності держави перебували тільки 3, а решта належала “Арт-мастеру” і “3-Т”, з якими “Інформцентр” уклав угоди на користування програмною продукцією без проведення тендерів»…
…Отже, загальна сума виплат держпідприємству “Інформаційний центр” від Мінюсту за 2010–2013 роки за те, що українці користувалися реєстрами, які належать державі, становила 1 млрд 115 млн 120 тисяч гривень!
З цих коштів “Арт-мастер” і “3-Т” зарахували собі 411 млн. Цікаво, що за останні 3 роки сума авторської винагороди помітно зросла, порівняно з 2007—2009 рр., коли Мінюст сплатив приватним компаніям винагороди на суму “лише” 205 млн грн. Зросли апетити чи кількість учасників оборудки?…
… За даними DT.UA, під час досудового розслідування слідчими Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України встановлено, що група осіб — працівників ТОВ “Арт-мастер” на чолі з його керівником розробила і передала в експлуатацію державному підприємству “Держінформюст” спеціалізоване програмне забезпечення ведення Державних реєстрів, технологічною особливістю якого (закладеною під час створення) була можливість постійного несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи Державних реєстрів через встановлення терміну дії ліцензійних ключів системи.
При цьому — увага! — встановлювали терміни дії ключів виключно працівники ТОВ “Арт-мастер” через виділений сертифікаційний сервер, доступ до якого мали тільки вони. Сервер виявили співробітниками СБУ…
… Але найцікавіше для України — буде притягуватиме чинна влада з такою ж принциповістю до відповідальності власників “Арт-мастера” та “3-Т”? Цікаво, чи хоча б відповідатимуть на запитання слідства екс-депутат Василь Гурєєв — від Партії регіонів та діючий народний депутат Юрій Дерев’янко. Він був у складі “Фронту змін“, але ще до виборів 10 серпня 2012 р. заявив про вихід із “ФЗ” нібито “у зв’язку з незгодою з принципами прийняття рішень у партії”. Ось такий принциповий чоловік. Хоча, за нашими даними, заява стала наслідком відмови взяти Дерев’янка та його людей у список ОО. За даними DT.UA, жоден із вигодонабувачів схем “Інформцентру” наразі не є фігурантом кримінальної справи. Ми почекаємо.»
Сам Юрій Дерев’янко заявляє, що «вийшов зі складу засновників ще 27 квітня 2005 року» і наводить відповідну виписку з реєстру.
Проте у висновку свого розслідування для «Дзеркала Тижня» відомий журналіст Юрій Бутусов прямо звинувачує Юрія Дерев’янка причетності до описаної схеми та вважає його вигодонабувачем та співорганізатором мільярдної оборудки спільно з Василем Гурєєвим. Розмір збитків від афери колишній шеф українського бюро Інтерполу Кирило Куликов оцінює у «приблизно мільярд гривень на рік».
«Українська Правда» в своєму розслідуванні зазначає, що
«”3-Т” та “Арт-мастер” мають багато спільного. Наприклад, вони всі знаходяться за однією адресою у місті Києві – на вулиці Сурикова 3-А. Але це не головне. Як з’ясувала “Українська правда“, сліди засновників цих фірм ведуть на улюблений острів українського бізнесу. Зокрема, засновником фірми “Арт-мастер” є компанія з обмеженою відповідальність “Ассетстеп холдінг лімітед” з міста Нікосія, Кіпр. А “3-Т” заснувала компанія “Софтовер трейдінг енд інвестментс лімітед”, знову ж таки зі столиці Кіпру…
Тобто, фактично, власником роялті на використання державою програмного забезпечення є кіпрські фірми-одноденки»
Також про зв’язок Василя Гурєєва та Юрія Дерев’янка (а також ще й Юрія Іванющенка, відомого як «Юра Єнакієвський») може свідчити той факт, що за інформацією сайту «Наші гроші», «фірма народного депутата Юрія Дерев’янка (Воля) НВП «Енерготехнології» виступила співзасновником благодійної організації «Фонд підтримки вітрильного спорту» разом з банком «ТК Кредит» народного депутата від Партії регіонів Юрія Іванющенка та його партнера Івана Аврамова».
Діючий народний депутат України, в 2013 році – журналіст видання «Українська Правда», Мустафа Найем також звинувачує Юрія Дерев’янка в тому, що він причетний до цих схем»: «в неформальних бесідах представники Мінюсту натякають на причетність до конфлікту сина одного з колишніх міністрів юстиції, а також називають прізвища народного депутата- мажоритарника Юрія Дерев’янка, якого у серпні 2012 року виключили з “Фронту змін“, та колишнього міністра економіки та міністра промислової політики Василя Гурєєва»
ПОЛІТИЧНЕ РЕЙДЕРСТВО
На початку листопада 2014 року в Україні розгорівся скандал навколо партії «Воля», від якої на дострокових парламентських виборах 2014 року балотувався Юрій Дерев’янко, і яка в 2017 році об’єдналася з Рухом Нових Сил Міхеїла Саакашвілі.
Але історія цієї партії досить складна, сам бренд «Воля» разом з відповідною громадською ініціативою започаткували ще в 2013 році група громадських активістів, зокрема – Єгор Соболєв, Вікторія Сюмар, Ігор Луценко та інші. Варто відзначити, що Юрія Дерев’янка серед них не було.
В кінці весни – на початку літа 2014 року громадська ініціатива перетворилася в партію «Воля», з метою участі в парламентських виборах. А вже по завершенні виборчої кампанії розгорівся скандал: Юрій Дерев’янко за допомогою підконтрольних йому людей усунув Єгора Соболєва та його групу з партії.
Єгор Соболєв написав про це так:
«Друзі, я вийшов з партії “Воля”.
Боротися за печатку, виключення мертвих душ, з маніпуляціями з прес-заявами; бачити “Титан” на партійних зборах – це шлях в нікуди. Ще раз вибачаюся перед усіма, кого переконав вступити в партію. Дякую усім за Вашу підтримку в цей найчорніший тиждень мого життя.
Мої власні висновки з цього уроку:
- В цій досі радянській політиці дуже багатьох людей далі непомітно і вміло інтегрують в небезпечні для системи ініціативи. Вони декларують з Вами одні цінності, ходять з Вами на одні мітинги, клянуться Вам у вірності. Щоб у потрібний момент використати, дискредитувати або підставити.»
Сам Юрій Дерев’янко на це відповів так:
«Я не хочу коментувати бруд, який є. Моя точка зору не збігалася з точкою зору Єгора щодо входження у політичну партію “Батьківщина“. Також моя точка зору не збігалася з його думкою про те, що необхідно покласти певну кількість округів під “Народний Фронт”. Я був одним із тих, хто агітував за “Самопоміч”, тому що наші ідеї збігаються, і я вважаю такий крок правильним. Щодо його допису в Facebook – я не хочу коментувати дурниці, краще запитати в нього.»
Проте Єгор Соболєв так це прокоментував:
«Коли ми побачили, що з нами ведеться нечесна гра, почали збирати інформацію. Ми дізнались, що Дерев’янко був засновником однієї з компаній, яка створила консорціум ЄДАПС і схему скачування грошей через паспорти. Далі нам розповіли, що він займався лобіюванням нечесних схем викачування грошей платників податків через Мінюст, який веде різні реєстри.
Під час підготовки закону про люстрацію, Дерев’янко записав в закон про люстрацію одного зі своїх ворогів, який забороняв йому викачувати гроші з Мінюсту. Там є одна посада дуже маленька – директора Антикорупційного бюро при Кабінеті міністрів – це всередині офісу уповноваженого з антикорупційної політики при Кабміні. Коли ми обговорювали закон про люстрацію, я запитав Дерев’янка, чому ми таку маленьку посаду вписуємо в закон. Він це пояснив, що там “такі жахливі люди, вони завжди покривали корупцію”.
А виявляється, що це була особиста помста людині, яка боролася вимивання коштів з Мінюсту.»
ПІДСУМОК
Зараз Юрій Дерев’янко є фактично другою людиною в новому політичному проекті – Рух Нових Сил Міхеїла Саакашвілі. Про його минуле, до якого є багато питань, в цій структурі або не знають, або – не вважають за важливе (або правдиве).
Але варто нагадати слова Єгора Соболєва, написані ним одразу після скандалу з його виключенням за партії «Воля»:
«Зараз мій нечесний однопартієць став об’єктом уваги журналістів. І я дізнаюся про те, що МАВ ДІЗНАТИСЯ ДО творення Волі. Я запитую в своїх журналістських джерел: “А що ви раніше мовчали?!”. А вони мені відповідають: ” А ми думали, ти все знаєш, ще й дивувалися твоєму рішенню”.
Лох я, звісно. Всіх перепрошую, особливо тих, кого переконав вступити у Волю.»
