З якими «титановими» новинами Зеленський їде в США?

Приватизацію другого за масштабністю після Криворіжсталі державного промислового активу провалено.

31 серпня мав відбутися приватизаційний аукціонний продаж «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії». Нам обіцяли чергу з іноземних інвесторів, що зацікавлені у тому, щоб витратити сотні мільйонів доларів на нашу титанову перлину. Австралійці, японці, американці… – це лише частина інвестиційної черги словами чиновників. Що вийшло в результаті? Традиційний пшик.

Чому зараз не вдалось?

Керівництво Фонду державного майна 27 серпня повідомило про відміну аукціону. Причина: недостатня кількість учасників. Точніше допустили лише одного з трьох, що подавали заявки. Двох відхилили нібито через нестачу окремих документів. Отже черга з інвесторів у реальності виявилася суттєво меншою, ніж прогнозували керманичі фонду.

Хто ці три компанії?

Невідомо. Бо правила проведення аукціонів на продаж об’єктів великої приватизації не передбачають публікації цієї інформації, як і причин відхилення.

Як пояснили дефіцит інвесторів у фонді?

Недосконалим порядком приватизації. Нібито великі іноземні інвестори не встигають за такий короткий проміжок часу (2 місяці) вивчити об’єкт, прийняти рішення про участь в аукціоні та зібрати документи.

Чому про приватизацію ОГХК уЗеленського кажуть вже більш ніж два роки, а інвестори не встигли і проблема з двома місяцями досі не вирішена?

Щоб сказати напевно, треба «тримати свічку». Серед причин може бути і повальний непрофесіоналізм команди президента, і корупція, і олігархи, для яких титанові державні активи досі залишаються привабливим джерелом легких великих грошей.

Коли новий аукціон буде проведено?

Достеменно невідомо. В фонді обіцяють в 2021 році. Але в цьому ж фонді обіцяли чергу інвесторів. Тому, як воно буде в реальності, подивимось з часом.

Кому цікавий цей актив?

Документи в фонді отримали та підписали договір про конфіденційність 18 компаній. Хто ці компанії – не знаємо, бо ця інформація також не оприлюднюється. Але цікавим цей актив може бути:

• олігарху Д. Фірташу, який роки поспіль паразитував на державних титанових активах, приватизуючи прибутки та націоналізуючи збитки;
• російському бізнесу в колаборації з олігархом І. Коломойським, який також попаразитував на нашій титановій перлині;
• олігарху Р. Ахметову, який просто прийшов «рознюхати», що там, аби далі приймати рішення, чи потрібні йому взагалі титанові активи, а якщо так, то наскільки;
• ряду іноземних інвесторів, які поки що пішли з аукціону з багатим життєвим досвідом про українські особливості.

Чим цікава титанова галузь України?

В Україні знаходиться 20% світового запасу титанових руд. Ми посідаємо в цій частині почесне третє місце. І хоча, тенденційно, здебільшого залишаємся сировинним донором, бо більша частина видобутку відправляється на експорт, все таки маємо активи для переробки. Перш за все це також державні Запорізький титано-магнієвий комбінат та Сумихімпром. Вони виробляють титанову губку та двоокис титану. Не густо, проте хоч щось.

ЗТМК на 49% належить тому ж Д. Фірташу, на 51% – державі. Зараз держава через суд намагається його повернути у власність та навіть виграла у Фірташа першу інстанцію. Проте радіти зарано, бо таке вже було. Держава раніше також вигравала першу інстанцію та навіть апеляцію, але потім Верховний суд скасував ці рішення та направив справу на нове коло. І за цим новим колом ми якраз і спостерігаємо.

В таких умовах провести успішну приватизацію ЗТМК навряд чи вдасться. Тим більш Фірташ встиг отримати судове рішення, що підтверджує його пріоритетне право на купівлю.

Без потужностей для переробки титану ОГХК цікаве виключно як донор сировини, а значить будь-якому майбутньому покупцю потрібно буде обирати:

• або домовлятися з чиновниками/олігархами за переробку на ЗТМК;
• або будувати свої потужності з переробки;
• або експортувати сировину та переробляти її в інших країнах.

Враховуючи, що в Україні одна з найнижчих у світі рентних ставок на видобуток титанової руди та експертне мито – вивозити руду закордон для інвестора вигідно, для українського народу – ні.

Тим більш, враховуючи, що у титану багатообіцяюче майбутнє. І з точки зору літакобудівництва. І в побуті, адже наукові дослідження по здешевленню виробництва титанового металу на фінішній прямій, та він має всі шанси витіснити алюміній. І для медичної галузі: збільшення населення планети, розширення можливостей медицини та подовження життя людей сприятиме більш активному використанню цього металу. А додана вартість в таких умовах може досягати і 1000%, не кажучи вже про робочі місця та розвиток регіонів.

Чи зможе Україна впоратися з титановим викликом?

Прогноз щодо команди Зеленського у мене песимістичний. Керівник Мінстратегпрому Олег Уруський зараз розповідає про створення державного холдингу, проте ми це вже приходили не один раз і нічим добрим, крім крадівництва, це не закінчувалося.

А поки уважно слідкуємо за подальшою долею приватизації ОГХК та господарською діяльністю державних титанових підприємств. За традицією найближчим часом ми там маємо побачити «вуха» олігархів. Коломойський? Фірташ/Льовочкін? Чи таки світле майбутнє? Дізнаємось скоро.

І про всяк випадок нагадаю – вже рік «на потоках» ОГХК сидить Банкова. Отже сценарій на кшалт ОПЗ «ми намагаємось та ніяк не можемо продати» для ОГХК так само цілком ймовірний.

Автор: Агія Загребельська, засновниця “Ліги антитрасту”, держуповноважена АМКУ у 2015-2019 гг.