Ми продовжуємо цикл публікацій про відомих представників чинної влади, щодо яких є сумніви у громадськості в питаннях доброчесності, патріотизму та порядності. Сьогодні мова піде про Ірину Верещук, депутатку від партії Слуга народу та потенційну кандидатку на посаду очільниці міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих. Новина про це з’явилася сьогодні, після відставки Олексія Резнікова.
Матеріал зроблено на базі досьє, опублікованого на сайті Руху опору капітуляції.
Ірина Андріївна Верещук (дівоче прізвище Луцик)
Народилася 30 листопада 1979 року. Національність: українка. Віросповідання: греко-католик.
У списку політичної партії президента Володимира Зеленського «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року безпартійна Ірина Верещук – була обрана народним депутатом під номером 29.
Дитинство і юність Ірини Верещук пройшли у місті Рава-Руська, що на Львівщині.
Сімейний стан: Ірина Верещук офіційно не заміжня, має сина Олега Ігоревича (2004 р.н.). В її декларації за 2018 рік чоловік не вказаний. У графі інформація щодо членів сім’ї суб’єкта декларування, крім сина, зазначений Михайло Вікторович Кухаренко, який спільно проживає, але не перебуває у офіційному шлюбі.
У 17 років, після закінчення Рави-Руської середньої школи-інтернату, поступила до Військового інституту «Львівська політехніка». Школу і вищий навчальний заклад закінчила з відзнакою. Отримала спеціальність – «міжнародна інформація», кваліфікація – фахівець з міжнародної інформації, референт-перекладач.
Закінчивши військовий інститут, протягом 5 років проходила службу на офіцерських посадах в ЗСУ, одночасно протягом 4-х років навчалася на факультеті Післядипломної освіти Львівського національного університету ім. І. Франка за спеціальністю «правознавство».
Після звільнення зі служби в ЗСУ з 2007-2008 рр. займала посаду юриста міськради Рави-Руської.
2008-2010 рр. – слухач, Львівський регіональний інститут держуправління Національної академії держуправління при президенті України. Стажування проходила в Секретаріаті Кабміну.
Закінчила аспірантуру Львівського регіонального інституту держуправління Національної академії держуправління при президенті України, в якій навчалася з 2011 року.
З червня 2010 року – жовтень 2010 року – заступник голови Жовківської РДА з гуманітарних питань і зовнішньої політики.
9 листопада 2010 року – 17 лютого 2015 року – міський голова Рави-Руської.
2015 році захистила дисертацію.
З січня 2016 року – президент Міжнародного Центру Балтійсько-Чорноморських досліджень і консенсусних практик.
2018 рік – працювала за сумісництвом в Інституті екології, економіки і права, а також в Національному педагогічному університеті ім. М.Драгоманова. Основне місце роботи – АТ «Альпарі Банк».
Статки
Тут все незрозуміло. Те, що є в декларації народного депутата, зовсім не співпадає з реальними витратами в житті пані Ірини. Якщо прослідити її виступи на телебаченні, відео та фото в ЗМІ, ви жодного разу не побачите її в одному тому й самому одязі. Деякі експерти стверджують, що одяг, який носить Верещук, не купувався в простому магазині у спальному районі. Це є дизайнерський одяг, іноді навіть пошитий на замовлення. І коштує це набагато більше грошей, ніж вона декларує. Не кажучи вже про прикраси, зачіску, макіяж та послуги стилістів, візажистів, модельєрів.
Варто зазначити, що, окрім декількох квартир і земельних ділянок, які вказані в декларації за 2018 рік, там є ще корпоративні права на Українську бурштинову біржу в розмірі 22,5% та ціною 11 250 грн. У 2019 році цих корпоративних прав вже немає в декларації, відповідно вони, напевно, були продані, однак в декларації не має навіть згадки про відчуження цих майнових прав і отриманих за це грошей.
Привертає увагу ще декілька видів доходу Верещук. Так наприклад у 2018 та у 2019 роках вона вказала в декларації, що отримала від компанії ТОВ “Сістемтрейд” 100 тис грн та 150 тис грн відповідно. Якщо уважно придивитись, що це за компанія, ми побачимо, що вона входить до групи компаній «Альянс», яка належить громадянину Російської Федерації Армену Мелікяну. Громадянин РФ Мелікян дуже успішно веде бізнес в Україні, скуповуючи заводи та підприємства у Ощадбанка за копійки, коли Ощадбанк видавав мільярди гривень кредитів під заставу цих підприємств. До речі, цей Мелікян – частий гість форумів Міжнародного Центру Балтійсько-Чорноморських досліджень та консенсусних практик, де Верещук займає посаду Президента центру.
Верещук отримувала зарплатню за сумісництвом в Інституті екології, економіки і права. Давайте спробуємо дізнатися, хто є засновником та директором цього “навчального закладу”. Особою, яка платила у 2018 та 2019 році гроші Верещук, є екс-нардеп від «Партії регіонів», українофоб, Олексій Журавко. До речі, він об’явлений СБУ у розшук в Україні, його підозрюють в скоєнні злочину за декількома статтями в тому числі і ст. 109 ККУ. Цікаво, а що ж чоловік Верещук, полковник, а може вже і генерал СБУ, Михайло Кухаренко, не каже нічого з цього приводу своїй дружині??? Цей втікач приймав участь в антимайданівських мітингах в Росії пліч о пліч зі злочинцями Олегом Царевим та лідерами групи “Нічні вовки”, які приймали активну участь в анексії Криму. Він також дуже часто разом з Медведчуком коментує події в Україні в російських ЗМІ, даючи один одному паси, коли говорять, що в Україні будуть відправляти російськомовних громадян в концтабори!
Чоловік Верещук Михайло Кухаренко, якого ми тільки що згадали, служить в СБУ на керівних посадах ЦСО Альфа. Заробітна плата його не маленька – 751 тис. 433 грн. на рік. Інформація про грошові активи в декларації засекречена. Він є явним прихильником псевдо релігійної організації «АллатРа». Був керівником Альфи СБУ у Львові.
Політична позиція
Тут багато про що можна розповісти, але ми зупинимось на декількох фактах. У 2013 році Верещук, перебуваючи на посаді мера міста Рава-Руська, зробила офіційну заяву, де попросила Європейський союз підписати окрему угоду з містом Рава-Руська.
“…. просимо вас укласти угоду про асоціацію між Європейським Союзом та територіальною громадою міста Рава-Руська” .
Що за висновками деяких експертів було проявом сепаратизму та зазіхання на територіальну цілісність України. Такою дією вона спонукала і інші міста і регіони окремо від держави проситися в ті чи інші союзи і проводити політику на розвал України. В той період хаосу державного управління і бездіяльності спецслужб момент був вибраний вдало, але миттєва реакція патріотичних організацій поставила крапку на діях Верещук в напрямку відділення міста від України. Хоча вона вже встигла тоді обійти всі проросійські телеканали (112, Інтер і т.д.) з цією новиною.
Верещук є опоненткою курсу України в НАТО. Вона дала це чітко зрозуміти під час першого свого великого інтерв’ю в якості нардепа на каналі 112. Це було 23 вересня 2019 року. Під час цього інтерв’ю вона, зокрема, заявила, що «нас в НАТО не чекають», «якщо членство в НАТО є «конфліктогеном» з РФ, то треба від нього відмовитися», «я прихильниця фінського сценарію для України».
Верещук не один раз демонструвала свою позиції щодо примирення з ворогом. «….. сьогодні ми маємо попросити прощення. Прощення перед тими, чиї життя не змогли зберегти 6 років тому в Одессі….». «…а інші (сепаратисти) знайдуть сили пробачити, нам стане легше йти далі». Цей є тільки маленька частина посту ФБ, який говорить, що ми повинні підставити іншу щоку окупанту і агресору.
У 2013 році Верещук публічно підтримувала Путіна. Даючи інтерв’ю російському журналу «Огонек» під час Майдану, вона говорила про те, що Росія є «авторитаризмом з демократичним обличчям», але зазначила, що якщо би Путін був в Україні, то вона за нього би голосувала.
І остання крапля. Відношення Верещук до українських героїв: “Бандера став героєм для більшої частини суспільства, образом націоналізму. Та слід зрозуміти, що ця історична постать ніколи не знайде місця в українському пантеоні героїв. Бо історія, як ми б нею не “крутили”, збрехати світу не дозволить”.
Зв’язки з російською агентурою
Спонсорами і кураторами Ірини Верещук є Віктор Медведчук і його найближчий соратник Тарас Козак, який має формальний контроль над низкою ЗМІ. Саме ці канали, що нещодавно потрапили під санкції, активно піарили колишнього градоначальника Рави-Руської а потім вже народного депутата України Верещук. Більш того, Верещук люблять цитувати такі «патріотичні» видання як «Украина.Ру», «Антифашист», Страна.юа тощо, вже не кажучи про російські Росія24, Звезда, ТВЦ.
Очолюючи Центр Балто-Чорноморських досліджень, Ірина Верещук не спростовувала, що організацію фінансують Віктор Медведчук і Тарас Козак. Більш того, провідну роль в цьому центрі, окрім трьох Президентів України, там грають російські аналітичні центри. На кожному форумі присутні експерти з РФ і триколори на першому плані. Це говорить про те, що дійсна мета створення Центру Балто-Чорноморських досліджень і консенсусних практик – просування завуальованих наративів країни агресора щодо примирення народів, пошук консенсусу і т.д. Як ви думаєте, що спонукає Президентів України (Кравчука, Кучму і Ющенка) приймати участь в тих зустрічах, які організовував Центр? Тут є дві основні відповіді. Перша – це вагомі гонорари. Друге це – особисте прохання близької людини плюс вагомі гонорари, ну може трошки менше ніж в першому випадку. Скільки коштує проведення Форуму в Кореї (який був проведений Центром о 2018 році), наприклад? За простими підрахунками 50-60 тис доларів. Хто витрачає такі гроші просто так? Тільки російські спецслужби можуть витрачати гроші на невідомо кому потрібні балачки про консенсусні практики. З великою долею вірогідності, цей Центр є проектом спецслужб РФ, який був спонсорований Козаком і Медведчуком. Чому на посаду президента цього Центру була вибрана Верещук? Може саме тому вона 6 разів їздила до Москви в період з 2014 по 2016 рік??? Може на оглядини, чи на перепідготовку? Пропоную відповісти на це питання вам самим.
Йдемо далі. Звернемо увагу на інтерв’ю Верещук ресурсам міжнародної псевдорелігійної організації «АллатРа». Це не просто інтерв’ю, це узгоджена позиція щодо великого спектру подій, які відбуваються в нашій країні. Воно професійно прикривається питаннями про мир, любов, родину, відношенню до ворогів і т.д. Ця організація добре фінансується і діє на пострадянському просторі, але найактивніше переважно в двох країнах – Україні та Росії, хоча офіційні ресурси «АллатРи» говорять, що вона охоплює 200 країн.
В окупованому Криму також діє ЗМІ АллатРа TВ Крым. Дивно, що членкиня парламентського комітету з нацбезпеки та її чоловік, офіцер СБУ, не знають, що так зване ЗМІ, якому вона дає інтерв’ю, має свої філії на окупованих Росією територіях, пропагує тези російських спецслужб та підтримує окупацію українських територій.
Основна специфіка АллатРи в тому, що це навіть не секта, а інструмент поширення російської пропаганди. Її формальні фундатори – вихідці з Донецької області Галина Яблочкіна та Ігор Данілов – не приховують своєї симпатії до Росії, у «програмових творах» секти йде про такого собі «Номо» – «Сенсей», який є фактором для об’єднання слов’янських народів. Під «Номо» недвозначно проглядається образ саме Володимира Путіна. Також «священні книги» секти називають західний світ територією зла і деструкції, а Майдан Незалежності – «гнилим місцем, що постало на болоті». З кінця 2014 року рух АллатРа просуває такі російські тези про «необхідність об’єднання слов’янських народів на засадах всепрощення, миру і любові….». В деталях про АллатРа можна дізнатися у фаховому дослідженні Українського центру аналітики і безпеки https://uacas.org/article/192 .
Ретельно замаскована під патріотичну політикиню, яка розмовляє українською мовою, яка родом з Галичини, яка пройшла навіть військову службу, яка дуже розумна і має багато вищих освіт і науковий ступінь, яка дуже активна в медіа просторі, яка є чесною і говорить правду! Ось яку особу нам малює інформаційний простір. Але якщо копнути трішки глибше, що ми і зробили, ми бачимо дуже багато незрозумілих та підозрілих деталей починаючи від на задекларованих доходів закінчуючи зв’язками з прямими агентами спеціальних служб РФ. Висновки щодо цієї політичної проросійської консерви робіть самі, але думаю всі погодяться що її не можна ставити на посаду Міністра оборони України.
