З перших днів війни Чернігів став північною фортецею України та щитом для Києва. Місту вдається вже майже місяць стримувати навалу російських орків.
Проте за це мирні жителі платять страшну ціну: вони опинилися у гуманітарній та інформаційній катастрофі на межі виживання. Читай, як живе місто сьогодні.
Без світла, тепла, води та їжі
Омбудсмен Людмила Денісова повідомила, що околиці Чернігова повністю зруйновані російською армією, а передмістя — на 60%.
Рашисти практично знищили критичну інфраструктуру. У місті немає електроенергії, тепла та водопостачання. Люди обігріваються газовими плитами, проте й такий варіант доступний не для всіх.
Полагодити мережі неможливо через активні бойові дії, а також відсутність необхідних запасних частин та інструментів.
Олександра з Чернігова розповідає, що холодильник розморожується, продукти псуються, зарядити телефон ніяк, води немає — це ні помитися нормально, ні випрати.
Я мовчу вже, що холодно у квартирі, опалюємося духовкою, спасибі хоч газ є. Я нормально — у сенсі жива, здорова, решта — кепсько, якщо чесно, — каже дівчина.
Продукти в магазини завозять нерегулярно й розбирають їх миттєво. Та попри постійні обстріли люди виходять з укриттів та стоять у довгих чергах до супермаркетів. Іншого варіанту дістати хоч трохи харчів немає.
Проте купити продукти недостатньо. З них ще потрібно щось приготувати, а вдома зробити це ніяк. Тому жителі пристосувалися готувати їжу на багаттях у своїх дворах під атаками путінських військ.
Чернігівцям критично не вистачає води. Люди гинуть від зневоднення. Водоканал розвозить воду в житлові квартали, лікарні та на інші важливі об’єкти, проте в місті недостатньо ємностей.
Сьогодні щільність точок роздачі води, на жаль, дуже мала. Ми намагаємося їх збільшувати, але нам не вистачає ємностей, — ділиться міський голова Владислав Атрошенко для видання Lb.
Примарний “зелений коридор”
Україна продовжує переговори з окупантами щодо відкриття гуманітарного коридору з Чернігова, проте наразі місто майже повністю оточене, а дороги заміновані та прострілюються російськими загарбниками.
Великий гуманітарний коридор на Чернігівщину занадто небезпечний, — розповіла міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук.
Рятує хіба що природний ландшафт, який унеможливлює повну блокаду міста. Своїм ходом люди виїжджають “лісовими стежками”, проте безпечною цю дорогу назвати не можна.
Атрошенко повідомив, що з міста вже виїхала приблизно половина населення.
Точного підрахунку не ведемо, але за моїми відчуттями в місті лишається орієнтовно 130 тисяч людей. До війни було 285.
Ті, хто залишилися, постійно просять про гуманітарну підтримку та захист.
Складну ситуацію у Чернігові підтверджують і волонтери, які намагаються доправити туди хоч якусь їжу. Кажуть, дістатися міста надто складно, але іноді вдається навіть власними силами вивезти звідти людей.
– Вивозять людей волонтери. Там — просто страшно. Багнюкою вибираються. Якщо ж вийде річка з берегів — евакуації не буде взагалі там, — розповідає волонтер Віталій Віт.