У столичному Укрінформі 2 вересня відбулася панельна дискусія «Друга світова війна: архітектура пам’яті та міжнародної безпеки», присвячена до 80-ї річниці завершення Другої світової війни. Захід зібрав істориків, військових, представників уряду та міжнародних експертів для обговорення впливу політики пам’яті на формування сучасної безпекової архітектури світу.
Символічним є сам вибір дати проведення заходу. Перехід до відзначення 2 вересня — дня капітуляції Японії 1945 року — демонструє свідомий відхід України від радянської традиції святкувати «9 травня» як єдину точку перемоги. Фіксуючи завершення війни на реальній історичній даті, країна вибудовує власну політику пам’яті та позбавляється нав’язаних міфів, які впливають на сучасну безпеку.
У дискусії взяли участь заступник міністра культури зі стратегічних комунікацій Сергій Бєляєв, голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, підполковник ЗСУ та засновник Snake Island Institute Владислав Соболевський, представник ГУР МО України Андрій Юсов, історик та старший лейтенант ЗСУ Василь Павлов, а також представник американського Інституту вивчення війни Джордж Баррос.
Голова УІНП Олександр Алфьоров наголосив, що українцям потрібно «навчитися пам’ятати» — вибудовувати національну, правдиву й сильну політику пам’яті. За його словами, у нових підходах до викладання історії важливо показувати Росію не як «вічну державу», а як послідовність переворотів і насильства, включно з громадянською війною та більшовицьким переворотом. «У 2023 році Росія звинуватила українців у Холокості на території України, і було визначено, що 1,5 мільйони євреїв загинуло від рук українців. Мій виклик у тому, що на міжнародному рівні ми працюємо проти міфів, які націлені проти здорового суспільства», — зазначив Алфьоров.
Представник ГУР Андрій Юсов акцентував увагу на тому, що нинішня війна продемонструвала практичну недієвість Женевських конвенцій та існуючих міжнародних механізмів безпеки. «Наш обов’язок — зробити їх дієвими. Це можливо через системну інформаційну роботу: висвітлення правди, викриття російської пропаганди, документування злочинів», — підкреслив він.
Важливість меморіалізації як способу збереження національної пам’яті у відчутний, фізичний спосіб стала однією з центральних тем обговорення. Створення меморіалів, присвячених війні, військовим, їхнім матерям та єдності народу, формує простір, де історія стає частиною повсякденності. Історик Василь Павлов наголосив, що історія має бути доступною для людей, наводячи приклади сучасних музеїв історії війни у США та Польщі, які не лише інформують, але й дають можливість осмислити власну причетність.
Павлов також нагадав, що 3 вересня у світі відзначають перемогу над мілітаристською Японією, і навіть Китай закріпив для себе власну дату пам’яті. «Підручники з історії — це не лише освітній інструмент, а засіб мобілізації нації. А ще нам потрібні «батальйонні історики», які фіксуватимуть хронологію та результати боїв», — зазначив військовий історик.
Тему міжнародного партнерства розкрив Владислав Соболевський, підкресливши, що саме союзництво під час Другої світової війни принесло перемогу над злом. За його словами, такий самий результат має бути досягнутий і зараз через розбудову плідної кооперації з партнерами, адже Україна воює не лише проти Росії, а й проти іранських defense-tech спроможностей, які підсилюють агресора. «Ми маємо бути хорошими союзниками. Союзництво — це дорога з двома напрямками руху: ми принесемо військовий досвід, ми принесемо економічні партнерства», — підкреслив Соболевський, додавши, що лише Україна зі своєю стійкістю на фронті вирішує — чи боротися, чи капітулювати.
Джордж Баррос з Інституту вивчення війни розкритикував спроби «перезавантаження» відносин із Росією, які неодноразово повторювали президенти США від початку 2000-х. «Західні еліти проходять усі п’ять стадій прийняття і зрештою визнають: Росія хоче завоювати Україну», — констатував експерт. Він порівняв сучасну ситуацію з 1939 роком, коли бракувало рішучості Заходу, зазначивши: «Сьогодні США бракує чіткої стратегії перемоги над путінською Росією. Після Другої світової США мали чітку стратегію зупинки поширенню комунізму; нині ж бракує послідовної зовнішньої політики з чітко визначеними гарантіями безпеки».
Особливу увагу американський експерт приділив технологічному аспекту війни. «Як і в іспанській громадянській війні, яка була напередодні Другої світової, нові технології випробовуються тут, в Україні, а потім агресор намагається масштабувати їх на більшу війну. Захід має це усвідомити і діяти на випередження», — попередив Баррос. За його словами, якщо сьогодні не зупинити технологічний розвиток агресора на українському полі бою, завтра ці технології можуть загрожувати безпеці всієї Європи та світу.
Питання формування національної самосвідомості молоді підняв Владислав Соболевський, акцентувавши на потребі світоглядної настанови, яка виростає з історії: «Те, що в США кожна дитина розуміє цінність прапора чи гімну, має стати і нашим стандартом».
Заступник міністра культури Сергій Бєляєв представив програму «Щит», яка передбачає маркування пам’яток архітектури знаком «блакитного щита». У Сумах у співпраці з міською владою такий захист дозволить у разі руйнування застосовувати міжнародні механізми відповідальності.
Підсумовуючи дискусію, учасники дійшли висновку, що історична пам’ять — це не лише спадок минулого, а й інструмент майбутнього. Вона впливає на довіру партнерів, визначає здатність будувати союзи та формувати безпекову політику. Пам’ять має стати частиною оборонної стратегії: вона об’єднує суспільство, мобілізує молодь і створює основу для спільних рішень із партнерами. Боротьба за історію є продовженням боротьби на фронті — хто контролює наратив, той задає правила коаліцій та стримування агресора.
Організаторами заходу виступили Snake Island Institute спільно з Українським інститутом національної пам’яті та Укрінформ.
