На тлі миротворчого саміту в Єгипті та зустрічі Дональда Трампа із Володимиром Зеленським все частіше лунає питання: якщо Трамп справді може гарантувати, що Третьої світової не буде — що станеться тоді, коли його вплив зникне?
Аналітик Олексій Буряченко вважає: ключовою зміною останніх тижнів стало не лише припинення вогню в секторі Газа, а зміна риторики самого Трампа. Замість агресивної політики — ставка на жорсткий реалізм. Він не говорить про швидкі перемоги, але натякає на створення нового безпекового порядку, в якому Україна повинна знайти своє місце.
Саміт у Шарм-ель-Шейху був символічним — без присутності Ізраїлю та ХАМАС, він, тим не менш, заклав підґрунтя для масштабнішої дипломатії. Це той випадок, коли глобальна політика твориться не на очах у всього світу, а за зачиненими дверима. І тому дуже важливо, щоб Україна не стала лише спостерігачем у цьому процесі.
Буряченко порівнює нинішню позицію Трампа з новим політичним етапом: якщо раніше його меседжі були мобілізуючими, то тепер вони апелюють до довготривалості, стійкості, здатності націй долати виклики без ілюзій. І в цьому — виклик і шанс для України. Бо сьогодні перемогу здобувають не ті, хто багато обіцяє, а ті, хто точно знає, чого хоче й здатен діяти в нових геополітичних реаліях.
На фоні обговорень можливих поставок Tomahawk’ів Україні важливо не лише мати зброю, а й політичну суб’єктність. Чи готова Україна пропонувати власні ідеї, чи знову гратиме за чужими правилами? Чи усвідомлюємо ми, що нова архітектура світу вже твориться — і якщо не встигнемо в неї інтегруватися, будемо змушені підкорятися?
Зустріч Трампа та Зеленського — це сигнал. Не обов’язково остаточне рішення, але точно вектор. І від того, наскільки швидко Україна зрозуміє, що «глобальні гравці» вже домовляються про нові правила гри — залежить, чи буде вона серед тих, хто їх встановлює, чи серед тих, кому їх просто передадуть.
