Протягом багатьох років Кремль намагався переконати власне населення, що війна відбувається десь далеко, ведеться за розширення імперії і майже не впливає на життя пересічних росіян. Однак Україна розпочала масштабну кампанію, мета якої – змусити Росію відчути наслідки війни, яку вона сама розв’язала. Далекобійні удари по об’єктах в глибині РФ стають частиною стратегії, що має не лише послабити військовий потенціал агресора, а й похитнути впевненість росіян у здатності влади гарантувати їм безпеку.
Головна мета – не наступ, а виснаження ворога
На відміну від класичних військових кампаній минулого, нинішня стратегія України не передбачає негайних масштабних наступів або швидкого повернення великих територій. Основне завдання полягає у стримуванні російської армії та поступовому виснаженні її можливостей.
Україна прагне знищувати більше російських військових, ніж Росія здатна мобілізувати та підготувати для поповнення втрат. І паралельно триває системний тиск на військову інфраструктуру, склади, транспортні вузли та логістичні маршрути.
Одним із головних елементів нової української стратегії стали удари на великі відстані по території Росії. Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді “Мадяр” прямо заявив, що Україна свідомо переносить війну вглиб території держави-агресора. За його словами, відстані у 1500-2000 кілометрів від українського кордону вже не можуть вважатися безпечним тилом для Росії. “Ми переносимо війну на їхню територію, щоб вони теж її відчули”, – наголосив командувач.
Тому Україна приділяє особливу увагу російській нафтопереробній галузі, адже саме продаж енергоресурсів залишається одним із головних джерел фінансування російської війни. Отримані від експорту нафти й газу кошти Кремль використовує для виробництва зброї, закупівлі комплектуючих та фінансування армії. Тому кожен пошкоджений завод, резервуар або паливна база означає менше ресурсів для виробництва ракет, безпілотників та забезпечення окупаційної армії. Де-факто Україна переходить до знищення промислових можливостей Росії вести війну.
Удар по логістиці як спосіб зірвати наступ
Однак глибинні українські удари по РФ мають насамперед – оборонний характер. Ми зриваємо російський наступ, запланований на літо. Тому важливою складовою української кампанії є руйнування логістики окупантів. За даними CNN, лише за останній рік кількість ударних місій українських безпілотників середньої дальності зросла у 28 разів.
Аналітики, які досліджували відкриті джерела, зафіксували близько 150 ударів по паливних автоцистернах, вантажівках та інших транспортних засобах російської армії. Насправді таких атак могло бути значно більше. Українські дрони дедалі частіше вражають мости, залізничні маршрути, бензовози, порти та інші об’єкти, від яких залежить постачання російських військ. Мета цієї кампанії проста: зробити логістику окупантів настільки складною та дорогою, щоб наступальні операції втратили ефективність.
Українські удари по мостах у районі Чонгара, Генічеська та Армянська створюють серйозні проблеми для забезпечення російського угруповання в окупованому Криму та на півдні України. За оцінками західних аналітиків, українські безпілотники фактично встановили контроль над частиною повітряного простору над ключовими транспортними артеріями, що ведуть до Криму. А через постійну загрозу ударів деякі маршрути вже стали непридатними для безпечного пересування військової техніки.
Проблеми з постачанням пального вже починають впливати не лише на військову сферу. У Криму дедалі частіше повідомляють про дефіцит окремих товарів та перебої з постачанням продукції.
Російський тил – більше не тил
Окрім військових та економічних завдань, українська стратегія має ще одну важливу мету – психологічну. Кремль роками будував образ держави, яка нібито здатна повністю контролювати ситуацію та захищати своїх громадян. Проте регулярні вибухи на нафтобазах, атаки дронів та перебої з роботою аеропортів поступово руйнують цю картину.
Де-факто кожен український удар має спонукати дедалі більше росіян замислитися над війною та відповідальністю керівництва країни за її наслідки.
Подібної думки дотримується і громадський діяч Сергій Стерненко. Він вважає, що поєднання економічних проблем, втрат на фронті, інформаційних обмежень та перенесення війни на територію РФ поступово підриває моральний стан російського суспільства.
Російська система влади дедалі частіше демонструє ознаки внутрішнього виснаження, а окремі елементи державного механізму вже працюють менш ефективно, ніж раніше.
На тлі українських ударів дедалі частіше з’являються повідомлення про проблеми російської оборонної системи. Зокрема, CBS News із посиланням на українські джерела повідомляє про дефіцит у ворога ракет до зенітно-ракетних комплексів С-300. Саме ці системи протягом десятиліть залишалися одним із ключових компонентів російської протиповітряної оборони. Це засвідчує поступове виснаження ресурсів, необхідних для захисту величезної території Росії від зростаючої кількості українських ударів.
Україна фактично змушує Росію зіткнутися з наслідками війни, яку вона сама розпочала. І чим довше триває ця кампанія, тим більше ресурсів Кремль змушений витрачати не на наступ, а на захист власного тилу. Ще донедавна видавалося неможливим, силами самої України примусити путінський режим до відмови від агресії. Сьогодні ж нова українська стратегія впритул підійшла до масштабування факторів, котрі завжди ставали причиною для агресора зменшувати апетити і йти на поступки, поки не стало занадто пізно.
Автор: Валерій Майданюк
