Історичні суперечки між Україною та Польщею не повинні ставати інструментом політичного тиску чи руйнувати партнерство двох держав, які мають спільні безпекові інтереси. Поглиблення розбіжностей між Києвом і Варшавою вигідне передусім росії, яка зацікавлена в ослабленні єдності європейських партнерів України. На цьому наголосив політолог Валерій Майданюк під час експертної дискусії «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог з сусідами і російський чинник».
Захід організували Український безпековий клуб та ГО «Фонд сприяння демократії». У центрі обговорення були право України самостійно визначати власну історичну пам’ять, небезпека політичних маніпуляцій минулим і вплив українсько-польських суперечок на безпеку Європи.
Історичні суперечки як інструмент політики
За словами Валерія Майданюка, нинішня напруженість в українсько-польських відносинах виходить за межі дискусій про окремих історичних діячів або рішення органів місцевого самоврядування. Важливо не лише встановити обставини конкретного конфлікту, а й зрозуміти, хто та з якою метою використовує його для політичного тиску.
«Нинішня криза в україно-польських стосунках виходить далеко за межі суперечки про окремих історичних діячів або конкретні рішення органів місцевого самоврядування. Від правильної відповіді на запитання: хто винен у цьому скандалі: рішення Львівської обласної ради щодо вшанування Романа Шухевича та Української повстанської армії чи не справедлива реакція польських політиків? – залежить і результат вирішення цієї суперечки. Позитивний чи негативний для України результат. І відповідь на принципове питання: хто має право визначати, як українці повинні пам’ятати власну історію?», – зазначив політолог.
Він звернув увагу, що історичну тематику нерідко використовують для внутрішньої політичної боротьби, мобілізації виборців або тиску на Україну в інших питаннях, зокрема щодо європейської інтеграції та економічної конкуренції.
Особливу небезпеку така ситуація становить на тлі російської агресії проти України та зростання безпекових загроз для Європи. Польща залишається одним із ключових партнерів України й водночас належить до держав, яким загрожує експансіоністська політика росії.
«росія зацікавлена в тому, щоб українці та поляки сприймали одне одного передусім як історичних противників, а не як сусідів, які мають спільні безпекові інтереси та потребу захищати європейське майбутнє від російської агресії», – наголосив Майданюк.
Право України самостійно осмислювати минуле
Валерій Майданюк підкреслив, що прагнення до примирення з Польщею не означає необхідності односторонніх поступок з боку України. Повага до історичної пам’яті польського народу має поєднуватися з повагою до української історії, національних символів і права українців самостійно оцінювати власне минуле.
Водночас справжнє порозуміння неможливе без готовності досліджувати складні й трагічні сторінки спільної історії. Однак діалог має ґрунтуватися на взаємній повазі, а не на спробах використовувати історичні травми для політичного шантажу.
На думку політолога, історична пам’ять є не лише культурною категорією, а й складовою національного суверенітету. Якщо держава не має можливості самостійно осмислювати своє минуле, її символи, історичні оцінки та рішення можуть стати предметом зовнішнього тиску.
Спільні безпекові інтереси України та Польщі
Окремо експерт застеріг від того, що історичні конфлікти можуть витіснити з порядку денного питання, які визначають майбутнє обох держав. Насамперед ідеться про безпеку, оборону, економічну співпрацю та протидію російській агресії.
«Якщо Київ і Варшава дозволять історичним конфліктам визначати сучасні відносини, це стане стратегічною помилкою, наслідками якої зможе скористатися кремль», – зазначив Майданюк.
За словами політолога, мета України полягає не в поглибленні взаємних образ, а в захисті права суспільства самостійно визначати власні цінності, вшановувати героїв і жертв, досліджувати минуле та розвивати партнерські відносини із сусідами на засадах рівності.
Українсько-польське примирення має спиратися на взаємну повагу, чесне осмислення історії та розуміння спільних загроз. Здатність Києва й Варшави відокремлювати конструктивний діалог про минуле від політичних маніпуляцій є важливою умовою збереження стратегічного партнерства перед обличчям російської агресії.
