Ярослав Вішталюк: “Два роки розумні українські цукроботи з мінстеця закидали шапками дурних московитів, щоб закрити своєю брехливою полудою відсутність хоч якихось кроків влади щодо Криму”

Два роки розумні українські цукроботи з мінстеця закидали шапками дурних московитів, щоб закрити своєю брехливою полудою відсутність хоч якихось кроків влади щодо Криму. Фактично влада України вже погодилась з анексією, в тому числі підписала документи з “Кримським федеральним округом Російської Федерації”, а також плідно з ним торгувала і продовжує торгувати. Народу ж регулярно згодовують байки про те, як там “ось-ось всі побіжать назад”, як в керчинській протоці “безслідно тонуть мостові палі”, як “ніякого енергомосту не існує” та “ніякого керчинського мосту, бугога, ніколи не буде”.

Тим часом, традиційно для мінстеця, реалії виглядають дещо інакше – і це вже видно на оновлених супутникових картах. На першій супутниковій фотографії – приєднаний до Росії капітальним мостом острів Тузла. На другій – палі та тимчасові платформи мосту від Тузли до Криму. На третій – інфраструктура “енергомоста” на російській території. Видно, що планується чотири потужних енерготунелі, з яких один вже працює, другий доводять до кінця. На четвертій – така сама приймальна інфраструктура на кримській стороні.

Неважко зрозуміти, що буде, коли керчинський мостовий перехід дороблять – а такими темпами його дороблять за два-три роки максимум. В такому разі Україна з азовської сторони буде заблокованою і випрошуватиме дозвіл на прохід для кожного свого корабля у Росії. Звісно, про прохід військових суден не буде й мови – тобто азовська акваторія буде втрачена з кінцями, в ній залишиться тільки ловити рибу місцевим рибалкам. Росії ж залишиться тільки довершити приєднання по суші за наступним разом – наприклад, коли її агенти, які зараз посідають найвищі крісла в державі, доведуть народ до чергового вибуху протесту, а це рано чи пізно станеться. Саме тому зараз її гелікоптери і перевіряють територію уздовж тих кількох сотень кілометрів узбережжя Азовського моря, які ще підконтрольні Україні. Страви вже готуються, cтіл накрито…

Нагадаю, що Крим було відібрано саме за таким сценарієм – присипляння народу через ЗМІ та соцмережі, що “все буде гаразд”, “бить дабру” і “ну не можуть же вони напасти”. Таки напали і забрали, після чого платівка моментально була змінена на “ну не можемо ж ми воювати з Росією”, під звуки якої й проходить вже третій рік анексії. Успішні операції гріх не повторити.

Якщо комусь не доходить, що таке три роки – а у людей зазвичай притуплюється почуття часу в періоди історичних переломів – поясню, що на початку анексії першокласники, які співають тепер в хорі Поклонської про геніальних російських прокурорів, тільки йшли до садочка і Україна для більшості з них – країна з підручника російської історії. Ще за два роки до школи підуть ті, хто народився вже в анексованих пологових будинках і з яких будуть виростати ідеальні майбутні “мотороли” та “стрєлкови” – тим успішніші, що всі вони й далі мають українське громадянство та безпроблемно переміщуються територією України. Ще за чотири-п’ять років анексії з’являться сотні тисяч колишніх школярів з промитими мізками, які будуть мати право мандрувати Україною та селитись і працювати де їм заманеться. Колись після нападу на Пірл-Харбор США загнало всіх своїх громадян японського погодження в табори в центрі країни – щоб виключити найменший шанс на шпигунські дії в тилу. Українська влада, як відомо, вважає, що “воєнного шляху вирішення своїх проблем з Росією не існує”, тому обирає очевидний мирний шлях – поступової інтеграції в Росію десятками на перший погляд малозначних шляхів: від амністії терористам до торгівлі з окупантом, від зачистки тих українських громадян, які можуть завдати повзучій окупації клопоту до тотальної русифікації інфопростору. Одним словом – працюють не покладаючи рук.

А поки все готується, у мінстеця – суцільні “пабєди” для народу, щоб спав міцніше…