Поділ Укрнафти: Коломойському – все, державі – борги

Суспільна дискусія щодо статків олігархів іноді набуває форм, які є абстрактними і малозрозумілими не тільки для пересічного громадянина, але й для тих, хто активно цікавиться політичними та економічними процесами. В цьому випадку аргументи поступаються місцем емоціям, і дискурс переходить в площину “вони всі крадуть”. А коли крадуть всі, то начебто і реальні злочинці відсутні.

Ця ситуація цілком стосується останніх сканадалів навколо Ігоря Коломойського. І якщо в ситуації з Дніпроазотом та Аульською хлорпереливною станцією все більш-менш зрозуміло (це монополія, від продуктів якої залежить чи є в наших кранах чиста вода), то ситуація навколо поділу Укрнафти та мільярдних обсягів кубометрів газу – йде як серіал, мотиви та цілі дійових осіб незрозумілі навіть для більшості акторів. Тому – в цьому матеріалі спробуємо пояснити ситуацію.

“ПАТ «Укрнафта» – найбільша нафтовидобувна компанія України. Частка товариства у загальному видобутку нафти з газовим конденсатом в Україні в 2020 році склала 62,5%, частка у загальному видобутку газу – 5,7%. Станом на 01.01.2021 р. ПАТ «Укрнафта» володіє 85 спеціальними дозволами на видобування (промислову розробку родовищ) вуглеводнів. На балансі підприємства перебуває 15 бурових установок. ПАТ «Укрнафта» володіє однією з найбільших в Україні мереж заправних станцій, присутньою у більшості регіонів країни. Мережа налічує 537 АЗС” – повідомляється на офіційному сайті компанії.

Офіційна структура власності ПАТ «Укрнафта» станом на 2021 рік наступна:

• 50% + 1 акція належить НАК “Нафтогаз Україна”, тобто знаходяться у власності держави;
• 42% акцій належить структурам, пов’язаним з Ігорем Коломойським.
• 8% – різним міноритарним акціонерам.

Не вдаючись до подробиць, в який спосіб структури Ігоря Коломойського отримали такий відсоток акцій, варто відзначити, що при цьому йлму вдавалося зберігати повний управлінський контроль над компанією. А також – створювати боргові зобов’язання, які “лежали до кращих часів”, як нещодавно повідомив в інтерв’ю його колишній бізнес-партнер Генадій Корбан.

Бажання держави позбутися такого компанйона в спільному активі, яким є “Укрнафта” – зрозуміле. І також знайшло розуміння у наших міжнародних партнерів, які не розуміють, для чого їм підтримувати країну, в якій державною компанією керують в інтересах окремого бізнесмена. Проте цей розподіл тільки на папері виглядає в інтерсах держави, а насправді є легалізацією в приватній власності активів, які мають належати державі. Пояснимо в чому суть.

Структура активів ПАТ «Укрнафта», якщо спростити, на 80% складається з нафти, і на 20% – з газу. При цьому мова йде і про самі родовища, і про відповідне устаткування, і про інші пов’язані активи. Окремо мова йде про 1540 заправок по всій Україні, що також є високоліквідним активом.

За звичайною логікою поділ би мав відбутися відповідно до часток акціонерів, тобто, грубо кажучи, 52% нафтового, газового, заправочного та інших бізнесів – державі, 42%- Коломойському, 8% – міноритарним акціонерам. Проте математичний поділ тут неможливий, оскільки є різні родовища, в них є різний стан видобутку, очікувані залишки ресурсів, різні проблеми з екологією тощо. В таких ситуаціях зазвичай відбувається незалежний аудит, який оцінює активи і за підсумками якого акціонери можуть почати перемовини щодо поділу. В ситуацією з Укрнафтою такий аудит був здійснено, досить відомою в світі компанією PricewaterhouseCoopers. Яка входить до четвірки найавторитетніших аудиторів в світі.

Проте варто згадати, що У березні 2018 року Приватбанк (вже націоналізований і державний) звернувся у кіпрський суд з позовом до PricewaterhouseCoopers (Кіпр) та аудиторської компанії PricewaterhouseCoopers (Україна). Як зазначалося, сума позовної заяви націоналізованого банку становить 3 млрд дол США “як відшкодування збитків, яких, як вважає Приватбанк, він зазнав унаслідок серйозних і значних порушень з боку PwC своїх обов’язків і, перш за все, обов’язків під час перевірки фінансової звітності Приватбанку за звітні періоди, що закінчуються 31 грудня 2013 року, 31 грудня 2014 року та 31 грудня 2015 року” (цитата). Але Шостий апеляційний адмінсуд своєю постановою від 26.09.2019 залишив без змін рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 29.05.2019 (в справі №826/1198/18), яким було частково задоволено позов ТОВ Аудиторська фірма «ПрайсвотерхаусКуперс (Аудит)» та скасовано рішення правління Нацбанку від 20.07.2017 про виключення позивача з реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків.
Якщо спростити, то до аудиту ПАТ «Укрнафта» було допущено компанію, з якою держава не так давно вела судову суперечку через те, що цей аудитор, ймовірно, сприяв тому ж таки Ігорю Коломойському з партнерами. І хоча останній і виграв суд та та справа йшла про ПриватБанк, в неупередженості PricewaterhouseCoopers щодо активів Ігоря Коломойського є великі сумніви.

В підсумку, журналісти пишуть, що прогнозується, що в підсумку за вже попередньо узгодженим планом поділу Укрнафти Ігор Коломойський отримає найкращі та найбільш прибуткові нафтові активи, а держава – малоприбуткові газові та нафтові, які мають проблеми з екологією та зношеністю обладнання. А щоб “стимулювати державу” до саме такого рішення, Коломойський тисне через справу з 9,1 млрд кубометрів спірного газу. В якій найближче засідання відбудеться 29 листопада, в переддень засідання акціонерів ПАТ «Укрнафта». А оскільки для держави зараз повертати на піку цін навіть 3,5 млрд кубометрів спірного газу, про які за чутками домовилися з Коломойським, дуже дорого – у олігарха розраховують і на сприятливе для себе рішення на засіданні акціонерів.