Глава країни-агресора росії володимир путін незадоволений ходом війни проти України, і для цього є дві причини. Він знімає з посад генералів і ставить нових, але хороших воєначальників у нього просто немає.
Агресор пустив у хід старі ракети Х-22, точність яких – величезна проблема. Тим часом українські захисники відновлюють контроль за державним кордоном. Щойно в Україну почне надходити озброєння союзників у “товарних кількостях”, з’явиться можливість повністю відбити кордон та змусити агресора сісти за стіл переговорів.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Радник глави Офісу президента Олексій Арестович повідомив про те, що керівник генштабу збройних сил росії Герасимов де-факто усунутий з посади. Відсторонено і командувача першої танкової армії, яка воювала під Ізюмом. Чи означає це, що путін звинувачує у своїх невдачах винятково генералів?
– Я думаю, тут є дві причини невдоволення путіна. Перше – фактично розвідка фсб провалила реальну картину суспільно-політичних настроїв на території нашої держави. Бо, як спочатку чиновники від фсб стверджували, тут російські окупаційні війська зустрічатимуть мало не з квітами.
Друге – путін незадоволений діями російських генералів, які організовували та забезпечували російське вторгнення. Ключовим фактором, на думку багатьох експертів, який призвів до такого катастрофічного стану російської армії на території нашої країни, стала відсутність взаємодії та нормальної логістичної системи, яка мала б забезпечувати дії російських військ.
Тому, безумовно, путін має всі підстави бути незадоволеним не тільки розвідниками фсб, а й російським генералітетом, який виконував ці завдання.
– Чи допоможе путіну зміна військового керівництва, чи тут уже без варіантів?
– Безумовно, у лавах збройних сил російської федерації є талановиті генерали, але, на жаль, для путіна та його команди висування генералів здійснюється за принципом особистої відданості, а не за принципом наявності видатних полководницьких талантів.
– Останніми днями посилилися ракетні удари ворога. Миколаїв, Одеська, Херсонська, Харківська області. У чому, на вашу думку, полягає поточна військова ціль агресора?
– Якщо ми говоримо про обстріл, який стався, наприклад, вранці (16 травня. – Ред.), то ракета летіла в бік населеного пункту Південний з метою завдати удару по залізничному мосту через Дністровський лиман. Фактично росіяни використовують ракети застарілих зразків, тому відбулося відхилення траєкторії польоту. Ракета потрапила до рекреаційного комплексу.
Це вказує на те, що в росіян закінчуються високоточні ракети або їх немає в тих кількостях, щоб вони могли використовувати їх абсолютно вільно. Вони змушені використовувати ракети класу Х-22, які мають величезну руйнівну силу, але з точністю там дуже серйозні проблеми.
А це пов’язано з тим, щоб продовжувати виконувати завдання на користь російських військ, знищувати об’єкти інфраструктури. Ми розуміємо, чому росіяни луплять по залізничних вузлах, мостах, акведуках, тунелях – для того, щоб максимально створити проблеми для логістики українських військ, для переміщення наших резервів, переміщення військово-технічної допомоги наших західних партнерів, переміщення складів з паливом.
– Ще одна гарна новина – українські захисники вийшли на кордон із росією у Харківській області. Коли ЗСУ зможуть взяти під контроль увесь кордон?
– Найбільший позитив у цій новині полягає в тому, що вийшли на кордон підрозділи Територіальної оборони. У наступальних групах була лише невелика частина регулярних підрозділів української армії, однієї з механізованих бригад. В абсолютній більшості там були підрозділи Тероборони, які складаються з мешканців Харкова та Харківської області. Тобто фактично це вчорашні вчителі, робітники, інженери зі зброєю в руках видавили російську окупаційну армію за межі державного кордону.
Але тут треба розуміти, що в напрямку від Харкова на північ там, у тому числі, розташовувалися й підрозділи, укомплектовані з мешканців ОРДЛО. Одночасно підрозділи російської армії, які тримають оборону на схід від Старого Салтова – штатні. Вони будуть триматися за свої рубежі до останнього, тому що через Вовчанськ і Куп’янськ проходить ключовий логістичний ланцюжок забезпечення дій російських військ як на Ізюмському, так і на Сєвєродонецькому напрямках.
Тож бої там будуть дуже жорсткі. Говорити про те, що найближчим часом українська армія зможе подолати оборону російських військ, не доводиться.
Але за умови, якщо найближчим часом нам у товарних кількостях надійде озброєння та техніка від наших західних партнерів, щоб ми могли працювати максимально жорстко, максимально ефективно, на великих відстанях, знищуючи російських окупантів, то справи підуть швидше.
Тож у принципі успіх контратак українських військ безпосередньо залежить від постачання західного озброєння та техніки.
– Останнє питання хоч і політичне, але, думаю, воно також пов’язане з постачанням озброєння, про яке ви сказали. У рф заявили, що не сядуть за стіл переговорів з Україною на умовах, запропонованих США: припинення воєнних дій, відведення військ на лінію до 24 лютого, покаяння у скоєному. Коли агресор погодиться на переговори? Чи є тут прямий зв’язок із поставками із Заходу?
– Я розумію, чому російські політики та дипломати не хочуть сідати за стіл переговорів – вони хочуть мати більш потужну переговорну позицію, яку вони намагаються створити за допомогою дій російської армії, щоб мати змогу політичного торгу.
У зв’язку з тим, що просування російських військ іде досить складно практично на всіх фронтах нинішньої війни, росіяни максимально відтягують процес вступу в ефективну фазу переговорів.
Допоки українська армія не отримає в товарних кількостях ту саму військово-технічну допомогу від наших західних партнерів, говорити про те, що з росіянами можна вести ефективні переговори, поки що не доводиться.
російський лідер путін та його генерали найкраще розуміють, коли з ними розмовляють із позиції сили. Тоді вони готові на якісь компроміси. Решта варіантів – заклик до совісті, до здорового глузду – у випадку з російськими переговорниками не працюють.
Тому успіх переговорного процесу безпосередньо залежатиме від успіхів української армії на полі бою.
