росія обіцяє відповісти на литовську заборону перевезення вантажів до калінінграда не дипломатичними, а практичними методами.
У Литві кажуть, що війни не очікують, але додаткові сили НАТО запросили.
У Мережі є вид зверху на базу ракетних суден в місті Балтійськ так званої калінінградської області. Після того, як компанія Google дозволила всім роздивлятися російські військові об’єкти, супутник дає змогу побачити навіть судна, на які вантажать «Іскандери» і «Калібри», всі вони здатні нести і ядерні боєголовки. Утім, місцеві блогери зняли базу навіть краще за Google.
«45 капсул для ракет, якщо бачите, лежать на землі. Видно шахти для ракет на землі… А інші 4 кораблі – це вже нові ракетні кораблі. І навіть не обов’язково виходити в море – у них вертикальні шахти. 8 ракет, 8 люків», – покажуть блогери на відео.
Колишній давній Кенігсберг москва перетворила на велетенську ядерну фортецю розміром з американський штат Коннектикут. Власне, це не область країни у звичайному сенсі, а військово-морський плацдарм, що загрожує прямими ракетними ударами по Берліну і Брюсселю.
Коли союзники-переможці 1945 року ділили Європу, Кенігсберг та весь регіон Східної Прусії розділили між СРСР та Польщею. Королівська гора, як перекладався Кенігсберг, стає містом комуніста калініна, Тільзіт стає совєцьком, а фортеця Пілау – містечком Балтійськ. А далі була масова депортація цивільних – сотень тисяч жінок з дітьми та чоловіків, яких не могли забрати на відбудову СРСР.
Операцією завідував заступник міністра внутрішніх справ генерал Сєров, той самий, який до цього депортував кримських татар, українців та інгушів. Німців, на відміну від вищезазначених націй, депортували до Німеччини – до її східних земель. Замість них західний анклав блискавично заселили росіянами та білорусами, нащадки яких не сильно хочуть назад у матушку-росію.
«У мене в холодильнику стоїть польський сир, ризький сік, німецький шоколад, я п’ю смачну каву, все чудово. Ну, ціни подорожчали, може, не можна до Європи їздити. Але я нещодавно був у місті радянське і бачив цю Європу буквально через річку. Мені вистачило», – каже один із місцевих росіян.
Та не вистачити може грошей. Санкції, які смішать місцевих гіпстерів, все ж працюють. російські блогери іноді згадують – за останні 4 місяці тут, в анклаві, стало дуже багато безробітних.
калінінградський завод «Автотор», де збирали «ВМW», запропонував своїм кваліфікованим робітникам найматися збирачами полуниці та лохини або йти на будівництво. З будівництвом теж негаразди, бо через оголошену Литвою залізничну блокаду в калінінграді закінчуються цемент і суміші.
Велетенська військова база, а саме нею була і залишається калінінградська область, стривожено гуде. Мабуть, тут, і не лише тут, згадали коментарі литовських експертів. Ті ще кілька років тому почали говорити про незаконність російської присутності в місті, що було одним зі стовпів Великого Литовского князівства та центром Східної Прусії. І юридичний бік справи залізний – виявляється, постанова Потсдамської мирної конференції мала кінцевий термін дії 50 років. Тож ще 1995 року калінінград мав знову стати Кенігсбергом. І хоча найменші діти, яких депортували 1945-го, зараз мають більше 77 років, вони точно можуть вказати, де й досі стоїть їхня батьківська хата.
