29 вересня 2025 року в Києві в агенції «Укрінформ» пройшов круглий стіл «Проблеми економічного розвитку України 2025–2030 та демографічні виклики». Організували захід громадські організації «Фонд сприяння демократії» та «Український безпековий клуб». Серед тем, які обговорювалися, ключовою стала проблема нестачі трудових ресурсів. Участь у дискусії взяв Василь Воскобойник — керівник Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування та Офісу міграційної політики. У своєму виступі він зосередився на реаліях ринку праці, потребах економіки та необхідності державної міграційної стратегії.
Одним з центральних питань, які Воскобойник порушив у виступі, було повернення українців з-за кордону. На його думку, цей процес не станеться автоматично і точно не відбудеться через емоційні звернення.
Експерт зазначив, що будь-яка економічна стратегія не має сенсу, якщо в країні немає кому її реалізовувати.
“Люди – це основа економіки, і без них не буде ні відновлення, ні інвестицій. Якою б не була економічна модель – без людей вона не запрацює”, – підкреслив Воскобойник.
За його словами, до завершення війни розраховувати на масове повернення не варто. А навіть після – все залежатиме не від емоцій, а від того, чи створено тут умови для життя.
«Люди повертаються не за гаслами. Вони повертаються туди, де можуть нормально жити: заробляти, мати житло, віддавати дітей у школу», – зазначив він.
Окремо експерт говорив про цільове повернення певних професій – медиків, інженерів, учителів, робітників.
«Це не про всіх одразу. Є професії, які критично потрібні – і для них мають бути створені особливі умови: нострифікація дипломів, муніципальне житло, доступна іпотека, зрозуміла податкова система. Повернути всіх українців з-за кордону не вдасться. І тому, доведеться залучати працівників з-за меж країни, особливо в тих галузях, де потрібна фізична праця або не вистачає часу на підготовку власних кадрів. Це нормальна практика для будь-якої країни, яка хоче розвиватись. Але цим не можна займатись хаотично або віддати процес повністю на відкуп бізнесу», – зазначив він.
Експерт наголосив на необхідності пропонувати конкретні умови – нострифікацію дипломів, доступне житло, конкурентну оплату праці – і зробити це частиною публічної політики.
Разом з тим, Воскобойник не ідеалізує ситуацію: навіть якщо частина українців повернеться, внутрішнього ресурсу не вистачить, аби закрити потреби ринку.
«Так, нам доведеться залучати трудових мігрантів. Але це має бути не стихійно, а системно. З прозорими правилами, критеріями безпеки та інтеграції», – сказав він.
Він також підкреслив, що у питанні міграції важливо уникати крайнощів – як сліпого копіювання західних моделей, так і відмови від будь-яких змін.
Окрема частина виступу була присвячена молоді. На думку Василя Воскобойника, молоді українці виїжджають не тому, що «не патріоти», а тому що «не сходиться арифметика».
«Бариста в Києві віддає до 80% зарплати на оренду житла. Учитель має 8 тисяч гривень, а квартира коштує 18. Молодий науковець у НАН отримує 11–12 тисяч, тоді як різнороб у Польщі – до 50. Люди обирають не серцем, а калькулятором. І ми маємо чесно це визнати», – зазначив він.
Окремо Василь Воскобойник торкнувся теми працевлаштування ветеранів: після завершення війни з фронту повернуться сотні тисяч людей, і багато з них – працездатні й мотивовані.
«Це не про допомогу, а про інтеграцію. Перекваліфікація, менторство, можливість відкрити свою справу – це все інструменти для того, щоб люди включались у економіку», – сказав екперт.
У підсумку Воскобойник закликав не зволікати з ухваленням стратегічних рішень. Наразі його команда працює над проєктом «Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року» – документом, який має поєднати цілі з повернення громадян, залучення іноземних працівників і підтримки інтеграції ветеранів.
«Потрібно об’єднувати зусилля держави, бізнесу, громад. І не витрачати час на риторику. Люди — це те, чого нам бракує найбільше», – підкрслив Василь Воскобойник.
