Вугільна промисловість Росії стала однією з головних жертв російської економіки після повномасштабної війни, оскільки санкції, зростання витрат і падіння світових цін призвели до найгіршої кризи за останні 30 років.
Про це повідомляє Financial Times, передає Укрінформ.
За даними російського державного статистичного агентства, за перші сім місяців року сектор зазнав збитків у розмірі 225 млрд рублів (2,8 млрд доларів), що вдвічі перевищує загальний обсяг збитків за 2024 рік. У 2023 році сектор отримав прибуток у розмірі майже 375 млрд рублів (4,6 млрд доларів).
Вугілля становить менше 1% ВВП і державних доходів Росії, що робить його набагато менш значущим, ніж нафта або газ. Але ця галузь безпосередньо забезпечує роботою понад 140 000 осіб і залишається критично важливою в деяких регіонах як джерело робочих місць і фінансування місцевих бюджетів.
«Для росіян це має символічне значення. У 1989 році масові страйки шахтарів охопили СРСР, що стало поворотним моментом у його розпаді», – пише видання.
За даними Міністерства енергетики РФ, до вересня 23 російські вугільні компанії — приблизно 13% від загальної кількості в країні — припинили свою діяльність. Ще 53 компанії знаходяться під загрозою закриття.
Кузбас, найбільший вугільний регіон РФ, закінчив 2024 рік з дефіцитом у розмірі 70,6 млрд рублів (863 млн доларів) і покладається на позики, щоб покрити цю різницю, причому дефіцит досяг 36 млрд рублів (441 млн доларів) лише в першій половині 2025 року.
Те, що вугільна промисловість «переживає найгострішу кризу з 1990-х років», визнав Володимир Коротін, генеральний директор компанії «Російське вугілля», яка входить до 15 найбільших виробників вугілля.
Крім того, світові ціни на енергетичне вугілля, яке використовується на електростанціях для виробництва електроенергії, цього року впали до багаторічного мінімуму, оскільки виробництво досягло рекордного рівня в Китаї, найбільшому виробнику і споживачі у світі. Зараз ціни становлять близько 93 доларів за тонну, що на 78% нижче пікового рівня 2022 року.
Російські виробники почали пропонувати значні знижки від світових цін, щоб привернути азіатських покупців, які все ще готові купувати російське вугілля попри санкції. За розрахунками FT на основі даних агентства Argus, на початку 2022 року вони були на 60% нижчі від міжнародних базових цін, а з стабілізацією торговельних потоків скоротилися до близько 20%.
Додатковим тиском стало різке зростання вартості залізничних перевезень у Росії. Товари з більш високою маржею, такі як нафта, яка підпадає під санкції, і раніше постачалася до ЄС, були перенаправлені, що спричинило перевантаження на маршрутах від гірничодобувних регіонів до основних морських портів. Згідно з даними російського Price Benchmark Center, з 2022 року частка логістики в ціні російського енергетичного вугілля зросла з середніх 50 до майже 90 відсотків. Хоч Росія розширила постачання вугілля до Азії, головним чином до Китаю, Індії та В’єтнаму, але її загальний експорт залишається нижчим за довоєнний рівень.
Міністерство енергетики Росії на початку цього року розробило план порятунку галузі, але остаточна версія, яку Путін підписав наприкінці травня, була скромнішою за початковий проєкт. Так, підтримка буде надаватись лише найбільш постраждалими компаніями, доки уряд не проведе перегляд. Вона буде здебільшого у формі відстрочки у сплаті податків і кредитів та знижених тарифів на перевезення, а не прямих субсидій.
Як повідомляв Укрінформ, деякі з найбільших промислових компаній Росії відправляють співробітників у відпустку або скорочують штат у зв’язку із уповільненням військової економіки, стагнацією внутрішнього попиту та скороченням експорту.
