Масштабна військова операція США та Ізраїлю проти Ірану здатна кардинально змінити не лише баланс сил на Близькому Сході, а й вплинути на перебіг війни Росії проти України. Такий конфлікт майже неминуче виходить за межі регіону і зачіпає енергетичні ринки, глобальну безпеку та фінансову стабільність держав.
На Близькому Сході розгорається велика повномасштабна війна, вибухи вже лунають у багатьох країнах регіону. Ескалація конфлікту вже вийшла за межі ірано-ізраїльського протистояння. Іран здійснив масовані ракетні запуски по територіях Кувейту, Катару, Об’єднаних Арабських Еміратів та Бахрейну, мотивуючи це наявністю на їхніх землях американських військових баз. У бойові дії втягнуто до десятка країн. Штати завдали ударів також по території Іраку, де можуть бути проіранські сили.
Хоча системи ППО цих арабських держав зуміли перехопити значну частину ракет, пошкодження інфраструктури та загроза цивільному населенню змусили уряди цих країн офіційно заявити про право на відповідь. Це фактично означає втягування всього регіону у велику війну, що ставить під загрозу безпеку світового судноплавства та енергетичних потоків. Ормузька протока, через яку йде левова частка світової нафти, вже оголошена закритою Іраном.
Західні розвідки протягом останніх років повідомляли про зростання запасів збагаченого урану та розвиток ракетних технологій Тегерана. Додатковим фактором є активна підтримка Іраном проксі-угруповань у регіоні, включно з Хезболлою та іншими формуваннями, а також постачання безпілотників і боєприпасів Росії. Саме іранські дрони типу Shahed стали одним із символів повітряного терору проти українських міст. Для США операція проти Ірану означає спробу відновити стримування, захистити союзників у регіоні та продемонструвати готовність діяти жорстко у випадку загрози.
Головним економічним наслідком бойових дій у Перській затоці став стрімкий стрибок цін на нафту. Оскільки регіон забезпечує значну частку світового експорту сировини, загроза блокування Ормузької протоки підштовхнула котирування до критичних позначок.
Будь-яка загроза судноплавству миттєво провокує стрибок цін. Історично навіть обмежені ескалації в регіоні призводили до різкого подорожчання бареля через паніку на ринках і зростання страхових витрат. У разі масштабної війни ціни можуть підскочити до рівнів, які світ бачив під час найгостріших криз, що автоматично запускає ланцюгову реакцію інфляції у багатьох країнах.
Удар по Росії?
Водночас для Ерефії ситуація має двоякий характер: з одного боку, Москва втрачає свого найближчого військового союзника, а з іншого – отримує шанс на економічне виживання за рахунок глобального хаосу. З одного боку, ослаблення Ірану означає потенційне скорочення постачання дронів і боєприпасів, які Москва використовує проти України. У разі пошкодження іранських виробничих потужностей або логістики Кремль може зіткнутися з дефіцитом певних типів озброєння. З іншого боку, різке зростання світових цін на нафту прямо посилює російський бюджет. Навіть за умов санкцій і цінових обмежень загальний рівень світових котирувань залишається критичним для доходів Москви. Кожні додаткові десять доларів у вартості бареля можуть принести Кремлю мільярди доларів, що дозволяє продовжувати фінансування війни.
Для російського бюджету, який досі перебував у стані стагнації через санкції та величезні військові витрати, таке зростання цін стає справжнім фінансовим допінгом. Незважаючи на прогнози експертів про швидке падіння російської економіки та її «тріщання по швах», додаткові нафтодолари можуть дозволити Кремлю ще певний час фінансувати воєнні дії та підтримувати соціальну стабільність.
Однак військовий аспект цієї війни грає проти Москви. Початок повномасштабної операції проти Ірану означає, що потік іранських дронів-камікадзе «Шахед», балістичних ракет та артилерійських снарядів до Росії суттєво скоротиться або взагалі припиниться. Тегеран буде змушений використовувати всі наявні ресурси для власної оборони, що створить технічний вакуум для російської армії на фронтах в Україні. Таким чином, Росія опиняється у ситуації, де вона отримує більше грошей, але втрачає реальні інструменти ведення війни, оскільки власна оборонна промисловість РФ не здатна повністю замінити іранський імпорт.
Важливим гравцем у цій конфігурації залишається Китай, який є одним із ключових покупців як іранської, так і російської нафти. Його позиція щодо санкцій, розрахунків і логістики значною мірою визначатиме реальний масштаб економічного ефекту. Якщо Китай знову мовчатиме, як під час минулої атаки Ізраїлю та США на Іран, то конфлікт може завершитися швидше. Якщо ж Пекін надасть іранському режиму підтримку – військові та економічні наслідки конфлікту в регіону можуть бути непередбачувані.
Європа також знову стає вразливою до енергетичних шоків, що може вплинути на внутрішню політику та обсяги підтримки України. Водночас США, як великий виробник нафти і газу, частково виграють від високих цін, хоча ризикують зіткнутися з інфляційним тиском.
Як це вплине на Україну?
Для України висновки з цієї ситуації є неоднозначними. Знищення військового потенціалу Ірану – це безумовна перемога для українського неба, яке роками потерпає від іранських дронів. Це також розпорошує увагу та ресурси союзників Росії. Проте висока ціна на енергоносії та зміщення фокусу міжнародної спільноти на Близький Схід створюють ризики зменшення дипломатичної та фінансової уваги до України. перерозподіл уваги і військових ресурсів Заходу на Близький Схід також може уповільнити темпи допомоги Києву.
Військова операція США та Ізраїлю проти Ірану створює складну і неоднозначну картину. Для України вона означає одночасно можливість послаблення одного з союзників Кремля і ризик фінансового підсилення самої Росії через нафтовий фактор. Ключовим для Києва залишається збереження стратегічного фокусу Заходу на підтримці України та недопущення ситуації, у якій нова війна на Близькому Сході дозволить Москві виграти час і ресурси для продовження агресії.
Автор: Валерій Майданюк
