В Україні вже понад 6,5 тисячі священнослужителів отримали бронювання від мобілізації. Водночас така можливість доступна далеко не всім релігійним організаціям. Хто саме має право на відстрочку, чому частину церков і релігійних структур віднесли до критично важливих установ та чи можуть скористатися цим механізмом представники УПЦ, пов’язаної з Московським патріархатом, пояснили представники держави під час презентації результатів нового соціологічного дослідження.
Тема бронювання духовенства залишається предметом активних суспільних дискусій. В умовах повномасштабної війни багато громадян ставлять питання про справедливість відстрочки для окремих категорій населення. Водночас прихильники такого підходу наголошують на особливій ролі релігійних організацій у підтримці військових, переселенців і цивільного населення.
Які умови діють для бронювання священнослужителів
3 червня 2026 року в Києві представили результати всеукраїнського дослідження «Оцінка релігійної ситуації в Україні», яке провела Соціологічна група «Рейтинг» за підтримки Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики та агентства «Укрінформ».
Під час обговорення увагу приділили не лише релігійним настроям українців і міжконфесійним процесам, а й питанням мобілізації духовенства.
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський зазначив, що релігійні організації виконують важливі суспільні функції в умовах війни. Вони беруть участь у гуманітарних проєктах, підтримують військових та їхні родини, допомагають внутрішньо переміщеним особам і працюють із громадами, які постраждали від бойових дій.
Саме тому частина таких організацій отримала статус критично важливих. Для цього необхідно відповідати визначеним державою критеріям:
- • мати офіційно зареєстрований статут;
- • не перебувати на тимчасово окупованих територіях;
- • мати чинні установчі документи;
- • не бути пов’язаними із забороненими в Україні релігійними організаціями;
- • входити до реєстру неприбуткових організацій;
- • належним чином подавати податкову звітність.
За словами посадовця, із приблизно 35 тисяч релігійних організацій, що діють в Україні, понад 10 тисяч уже визнані критично важливими.
Право на бронювання мають керівники таких організацій, якщо вони є священнослужителями, а також інші представники духовенства, які там служать або працюють. Загалом станом на сьогодні бронювання отримали близько 6,5 тисячі священнослужителів різних конфесій.
Як українці оцінюють відстрочку для духовенства
Соціологічне дослідження засвідчило, що громадська думка щодо мобілізації священників залишається неоднорідною.
За інформацією Віктора Єленського, приблизно чверть опитаних вважають, що духовенство має проходити військову службу на загальних підставах. Водночас 44% респондентів підтримують можливість винятків для священнослужителів і переконані, що в разі служби вони повинні виконувати переважно небойові функції.
Важливим аргументом у цій дискусії є канонічні норми багатьох християнських церков, які обмежують використання зброї священнослужителями. Саме цей аспект також враховувався під час формування державної політики у сфері бронювання духовенства.
Чи можуть отримати бронювання представники УПЦ, пов’язаної з Московським патріархатом
Окрему увагу під час презентації приділили питанню УПЦ, яка зберігає зв’язок із Московським патріархатом.
За словами Віктора Єленського, механізм бронювання прив’язаний не до конфесійної належності як такої, а до статусу конкретної релігійної організації. Право на відстрочку виникає лише в тих структурах, які офіційно визнані критично важливими.
Посадовець повідомив, що організації УПЦ в єдності з Московським патріархатом до відповідного переліку не включені. Спроби оскаржити це рішення в судовому порядку успіху не мали.
Водночас він навів приклад одного з митрополитів УПЦ, який отримав бронювання не як священнослужитель, а як працівник аграрного підприємства. За словами Єленського, такий випадок не пов’язаний із механізмом відстрочки для духовенства.
Чому держава вважає бронювання необхідним
Представники влади пояснюють необхідність бронювання насамперед значною суспільною місією релігійних організацій під час війни.
Сотні священнослужителів сьогодні виконують обов’язки військових капеланів у Збройних силах України, Національній гвардії та інших силових структурах. Крім того, духовенство бере активну участь у волонтерській діяльності, допомагає переселенцям, підтримує жителів прифронтових територій та часто залишається серед небагатьох інституцій, які продовжують працювати в громадах, що зазнали наслідків війни.
Дискусія про те, чи повинні священнослужителі отримувати бронювання, а релігійні організації вважатися частиною критичної інфраструктури, навряд чи завершиться найближчим часом. Однак важко заперечити, що в умовах війни церква виконує не лише релігійну, а й важливу соціальну функцію.
Для мільйонів українців, які щодня стикаються з тривогами, втратами, невизначеністю та наслідками війни, духовна підтримка залишається не менш важливою, ніж психологічна чи матеріальна допомога. Саме тому роль священнослужителів у воєнний час виходить далеко за межі богослужінь, охоплюючи сферу моральної підтримки, суспільної солідарності та збереження внутрішньої стійкості людей.
