Вітчизняні теплиці не витримують конкуренції, частка українських тепличних овочів на ринку взимку – не більше 10%. Тим часом Туреччина вже понад 20 років стабільно забезпечує 75% всього імпорту томатів.
Про це йдеться у матеріалі РБК-Україна “Битва за полиці. Чому Україна нарощує імпорт продуктів і хто в цьому винен”.
Головне:
- Імпорт томатів у 2025 році зріс на 31% до 104,82 тисяч тонн.
- “Томатне” сальдо пішло в мінус на 140,4 млн доларів.
- Туреччина сконцентрувала 82% імпорту томатів у 2025 році, 63% у січні-квітні 2026-го.
- Частка вітчизняних тепличних овочів на ринку взимку – не більше 10%.
Туреччина постачає помідори в Україну вже 20 років поспіль. Але якщо раніше її частка трималася на рівні 75%, то в 2025 вона зросла до 82%, а в перші місяці 2026-го – до 63% поточного імпорту.
Ще два десятки років тому Україна експортувала свої томати, а сьогодні демонструє хронічну торговельну залежність.
Чому помідори везуть з Туреччини
В Україні томати активно вирощують у відкритому ґрунті у липні-вересні.
Взимку та навесні собівартість місцевих тепличних овочів робить їх “золотими”.
Через регулярні обстріли постійно виносяться розподільчі та генеруючі енергооб’єкти, склади, овочесховища і термінали, перекривається логістика, не вирішується дилема кадрів і мобілізації.
На виробника тиснуть високі інфляційні витрати – тарифи на світло, воду, газ, індексація зарплат.
“Для тепличних комбінатів і молокопереробних підприємств електроенергія залишається головним болем – і у 2026 році тариф на передачу зріс ще на 8%”, – зазначив у коментарі РБК-Україна аналітик асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” (УКАБ), Максим Гопка.
Двадцять років монополії
Туреччина контролює три четверті українського імпорту помідорів протягом останніх двадцяти років.
Томати з південної сусідки України надійно закривають місцевим гуртовикам і мережам період міжсезоння, виграючи у ціні, калібруванні й оперативній логістиці.
“Овочі мають стабільний товарний вигляд”, – пояснила РБК-Україна директор департаменту управління товарною категорією фреш мережі VARUS Дарина Палагута.
Проте експерти вважають, що говорити про те, що мережі свідомо віддають перевагу турецьким томатам, некоректно.
Коли шальки терезів зламались
Український виробник змушений конкурувати не просто з турецьким фермером, а з цілою державною машиною підтримки, яка забезпечує турецьким овочам агресивну цінову перевагу на полицях українських супермаркетів.
Україна, вступаючи до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008, прийняла на себе жорсткі зобов’язання.
Натомість Туреччина найактивніше вдається до засобів торговельного захисту у світі, регулярно ініціюючи розслідування проти імпорту, щоб захистити власний ринок.
Поки український виробник бореться за фізичне виживання підприємства, турецький фермер функціонує в системі багаторічної державної опіки.
Через турецьке урядове агентство розвитку малого та середнього бізнесу KOSGEB та Міністерство торгівлі виробники отримують гранти на впровадження нових технологій, енергоефективність та сертифікацію продукції. Це поглиблює структурну нерівність з українськими виробниками.
Рух вгору: від торговельних війн до технологічної перебудови
Українським виробникам потрібен не пасивний захист, а системна підтримка й довгі контракти зі збутом. Це все забезпечується у комплексі підтримкою модернізації виробничих потужностей.
Антидемпінгові мита, урядові 220 млн гривень на овочесховища, теплиці та гранти на переробку “єРобота”, “Національний кешбек” на овочі вже створюють базу для змін.
Проте цього недостатньо без нової моделі ринку. Ключ до розвитку галузі – перехід від продажу сировини до глибокої переробки й продукції з вищою доданою вартістю.
Майбутнє тепличного овочівництва визначає не кількість субсидій, а перехід від постачання сезонної сировини до глибокої переробки – консервів, замороженої продукції, функціональних інгредієнтів, які дають вищу маржу й відкривають експортні ринки.
