29 червня у Києві під час засідання Українського безпекового клубу (УБК), присвяченого темі «Що нам робити з Польщею?», учасники обговорили причини загострення українсько-польських відносин та можливі шляхи реагування на дедалі активніше використання історичних питань у польській політиці.
Громадський діяч та представник ГО «Українська стратегія» Євген Золотарьов закликав не відповідати Польщі дзеркальними кроками, а будувати довгострокову стратегію, засновану на прагматизмі та моральному авторитеті України.
Конкурувати з Польщею на полі історичної пам’яті не вийде
На думку Золотарьова, Україна не повинна намагатися вести з Польщею боротьбу за історичні наративи за однаковими правилами. Причина полягає в тому, що польська національна ідентичність формувалася десятиліттями саме навколо історичної пам’яті, тоді як в Україні цей процес лише триває.
Польща має одну з найміцніших національних ідентичностей у Європі — понад 90% її громадян ототожнюють себе насамперед із польською нацією. В Україні ситуація історично була значно складнішою, а тому очікувати швидкого формування аналогічного суспільного запиту на історичну політику нереалістично.
За словами експерта, українські президенти незалежно від політичних поглядів часто проходять схожий шлях: приходять до влади з різними програмами, але згодом дедалі більше уваги приділяють питанням національної ідентичності. Водночас суспільний запит на історичну політику не формується настільки швидко, щоб Україна могла ефективно конкурувати з Польщею саме в цій площині.
Тому, переконаний Золотарьов, Україні необхідно шукати інші способи реагування, а не намагатися копіювати польську модель історичної політики.
Емоції у Польщі переважають над раціональними аргументами
Однією з головних особливостей сучасної польської політики експерт назвав значний вплив історичних емоцій.
На його думку, навіть найпереконливіші історичні чи юридичні аргументи не здатні повністю змінити суспільне ставлення, якщо воно базується на глибоко вкорінених емоціях. Саме тому Україна не повинна сподіватися, що дискусія навколо Волинської трагедії чи діяльності УПА буде вирішена виключно за допомогою документів або наукових досліджень.
Золотарьов вважає, що Україні варто мислити асиметрично та шукати ті напрямки, у яких вона має сильніші позиції, а не вступати у боротьбу на полі, де Польща десятиліттями накопичувала політичний та інституційний ресурс.
Помилки України підіграли польським популістам
Експерт також звернув увагу на внутрішньополітичні процеси у Польщі. На його переконання, країна переживає поступове посилення популістичних сил, які активно використовують історичну тематику для мобілізації виборців.
Українська реакція на окремі рішення польської влади, на думку Золотарьова, інколи лише підсилювала ці процеси. Як приклад він навів публічні акції з поверненням державних нагород чи інші емоційні флешмоби, які більше працювали на польський внутрішній політичний порядок денний, ніж на захист українських інтересів.
На його переконання, реакція України має бути не емоційною, а стратегічною, адже кожен необдуманий крок може стати додатковим аргументом для тих політичних сил у Польщі, які будують свою популярність на історичних суперечках із сусідами.
Головний моральний ресурс України — сучасна війна
Водночас Золотарьов наголосив, що Україна вже має набагато сильніший аргумент, ніж історичні дискусії.
Повномасштабна війна Росії проти України стала головною подією, яка формує сучасну українську ідентичність. Саме вона, а не суперечки навколо подій Другої світової війни, повинна стати центральним елементом української політики пам’яті.
За словами експерта, сьогодні Україна має унікальний моральний авторитет, адже саме українці стримують російську агресію та фактично захищають безпеку всієї Європи, включно з Польщею.
Цей моральний капітал необхідно використовувати у міжнародному діалозі, звертаючись не лише до польського суспільства, а й до європейських партнерів.
Потрібно говорити про майбутнє, а не лише про минуле
На думку Золотарьова, Україна повинна будувати свою аргументацію з позицій майбутнього партнерства, а не нескінченних історичних суперечок.
Він вважає, що українська дипломатія має більше апелювати до європейських цінностей, традиції взаємного примирення та ідей, які свого часу пропагував польський публіцист Єжи Ґедройць, закликаючи до партнерства між народами Центрально-Східної Європи.
Україна не повинна дозволяти втягувати себе у безкінечну дискусію про терміни, історичні оцінки чи політичні інтерпретації окремих подій минулого. Значно важливіше демонструвати готовність до співпраці, відкритість до діалогу та відповідальність за майбутнє Європи.
На переконання Євгена Золотарьова, найбільшою помилкою України було б намагатися відповідати Польщі дзеркально, перетворюючи історичні суперечки на головний зміст двосторонніх відносин.
Натомість українська держава повинна будувати власну політику пам’яті навколо сучасної боротьби за свободу, зміцнювати національну ідентичність і використовувати свій моральний авторитет як країни, що сьогодні захищає демократичну Європу від російської агресії.
«Поки поляки воюють із померлими та шукають історичних ворогів, Україна захищає безпеку Європи і самої Польщі» — саме ця теза, на думку експерта, має стати основою української позиції у складному діалозі із сусідньою державою.
