Захід, який зібрав ключових експертів та фахівців з міського управління, енергетики, ЖКГ та громадського сектору, було організовано Українським безпековим клубом у партнерстві з «Громадсько-військовим рухом» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
Не варто сподіватися на везіння
Озвучені під час дискусії висновки та оцінки експертів відрізнялися, але в одному учасники були одностайні: розраховувати на сприятливі перебіг цієї зими не можна. Готуватися потрібно до найгіршого сценарію, причому робити це одночасно на рівні держави, громад, підприємств і навіть окремих багатоквартирних будинків.
Модератор дискусії, керівник дослідницько-аналітичної групи «InfoLight.UA» Юрій Гончаренко наголосив, що підготовка до зими має починатися саме з найгіршого сценарію. Йдеться не про паніку, а про реалістичне планування в умовах війни.
Юрій Гончаренко наголосив на потребі превентивного розвінчання міфів та ведення чесного діалогу з людьми щодо реального стану підготовки. Тільки повна комунікаційна прозорість здатна нейтралізувати ворожі дестабілізаційні впливи. Цей інформаційний захист є невід’ємною складовою загальної міської безпеки. Водночас практична реалізація стійкості вимагає розгортання конкретних технічних рішень на місцях.
На думку експерта, особливо важливо не допустити інформаційного вакууму. «Якщо влада не пояснює людям реальний стан справ, це місце швидко заповнюють чутки та ворожа пропаганда. Інформаційна стійкість у нинішніх умовах стає такою ж важливою, як наявність генераторів, запасів пального чи альтернативних джерел тепла» – наголосив Юрій Гончаренко.
Громади залишаються сам на сам із загрозами
Голова «Громадсько-військового руху» (ГВР) Олексій Івашин наголосив, що часу на підготовку залишилося дуже мало. Росія, за його словами, продовжить бити по інфраструктурі, тому громади повинні готуватися не лише до окремих аварій, а й до тривалого системного порушення роботи критичних служб.
«Ми розуміємо, що наступні осінь, зима, весна будуть дуже складними для України. Росія продовжуватиме атакувати енергетичну, газову та комунальну інфраструктуру. Ключове питання, на мою думку, полягає в тому, чи здатна кожна громада діяти як єдиний організм? Йдеться про координацію комунальників, рятувальників, волонтерів, місцевої влади та мешканців» – зазначає Івашин.
Саме для цього, за його словами, розгортається проєкт «Зима. Місто вистоїть», покликаний об’єднати фахівців із тепло- і водопостачання, цивільного захисту та інформаційної безпеки та допомогти державі впоратися з викликами важкої зими.
Координатор ГВР та керівник проєкту «Зима. Місто вистоїть» на Полтавщині Віталій Мірошниченко звернув увагу на іншу проблему – величезну різницю в рівні готовності різних громад. За його оцінкою, столиця підготовлена значно краще, тоді як великі міста та обласні центри можуть мати набагато менший запас міцності.
«Напевно, з початку повномасштабного вторгнення ця зима буде найважчою. В Міненерго офіційно заявили, що ця зима буде найважча та найжорсткіша за весь період війни, яка супроводжуватиметься тривалими системними відключеннями», – говорить Мірошниченко.
Особливу небезпеку він бачить у ситуації на прифронтових територіях, де ворог почав активно бити по паливній інфраструктурі. Це може паралізувати роботу комунальної техніки, аварійних служб та генераторів. «Я думаю, що це стовідсотково призведе до кризи в роботі комунальних служб» – застерігає Мірошниченко.
Тому громадам Полтавської, Харківської та Сумської областей, за його словами, необхідно заздалегідь створювати розосереджені запаси пального.
Експерт із житлово-комунального господарства та роботи ОСББ Андрій Саук переніс акцент із державного та муніципального рівнів безпосередньо на мешканців багатоквартирних будинків.
Він наголосив, що українська комунальна сфера роками фінансувалася за залишковим принципом, а багато проблем вирішувалися лише після виникнення аварій. Водночас експерт зазначив, відкрито демонструвати всі слабкі місця критичної інфраструктури також небезпечно.
«Якщо запровадити такий аналіз ситуації і комунікувати його з людьми, то дуже важливо не розкривати ворогу вразливі місця інфраструктури», – говорить Саук.
Водночас експерт закликає мешканців не чекати, що всі проблеми хтось вирішить замість них. Одним із найбільш практичних інструментів він вважає самоорганізацію співвласників.
«Об’єднайтеся, наведіть лад в своїх будинках, перевірте комунікації, бо найкраще за вас ніхто цього не зробить. Адже це ваші комунікації, ви там живете, і це важливо в першу чергу для вас. Тому дуже важливо про це не забувати, що найкраще ми можемо вистояти, якщо будемо об’єднаними», – закликає Саук.
Окремо він звернув увагу на роботу громад із міжнародними донорами. За його словами, громади часто очікують повного фінансування своїх проєктів, хоча донорські програми зазвичай передбачають власний внесок.
Містам бракує людей і часу
Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко звернув увагу на проблему, яку часто не видно в публічних звітах – дефіцит фахівців. Йдеться передусім про працівників теплоенерго та водоканалів, які є критично важливими для проходження зими.
На його думку, нормативний дисбаланс потрібно терміново усунути, адже без інженерів і кваліфікованих працівників навіть добре підготовлена інфраструктура не зможе нормально функціонувати. Ще одна проблема – бюрократія. За словами Москаленка, застосування постанови Кабміну №1512 може затягувати коригування інфраструктурних проєктів на місяці.
Виконувачка обов’язків міського голови Полтави Катерина Ямщикова розповіла про конкретні рішення, які місто вже впроваджує. Полтава не має власної генерації, тому для неї особливо важливі альтернативні джерела живлення насосних станцій та інших критичних об’єктів.
Місто виділило 159 млн грн на гостроаварійні колектори та перепідключення насосних станцій водоканалу. Окремий напрям – використання газових генераторів, які можуть бути підключені безпосередньо до газової мережі.
Ще одна проблема міста – школи як укриття та пункти незламності. Якщо перетворити школи на великі цілодобові пункти незламності, офлайн-навчання дітей може знову опинитися під загрозою. Тому Полтава спрямувала кошти на автономність освітніх закладів. «Вже понад 18 мільйонів гривень ми передали для того, щоб кожен заклад освіти міг відповідно до своїх технічних особливостей облаштувати системи забезпечення стійкості», – розповідає Ямщикова.
Прифронтові громади потребують окремого підходу
Секретар Лозівської міської ради Юрій Кушнір представив ситуацію громади, розташованої приблизно за 80 кілометрів від лінії фронту. Лозова щодня стикається з ударами по транспортній та енергетичній інфраструктурі, а її комунальні підприємства одночасно відчувають сильний фінансовий тиск. «У теплопостачальних підприємствах залишаються мізерні кошти на якісну підготовку до опалювального сезону», – говорить Кушнір.
Важливою для Лозової залишається і функція транзитного центру для переселенців. Через громаду пройшло понад 51 тисяча ВПО, однак статус такого центру на державному рівні досі не визначений. «Водночас сьогодні не визначено на державному рівні статус цього транзитного центру. Оскільки якщо завтра міжнародні організації скажуть, що наша програма закінчена, вони встають і йдуть, то ми не розуміємо, яким людським і фінансовим ресурсом буде цей об’єкт утримуватись», – застерігає Кушнір.
Чи всі витрати справді критичні?
Депутат Черкаської міської ради Сергій Шмиголь поставив питання вже не стільки про нестачу грошей, скільки в пріоритетах їх використання. На його думку, тилові громади не завжди використовують ресурси відповідно до воєнних реалій. Водночас депутат і громадський активіст навів приклади нераціонального використання бюджетних коштів. Він також вказав на стан донорських генераторів, які тривалий час не використовувалися за призначенням. «Тобто, якщо говорять, що немає коштів, то, вочевидь, питання не в коштах», – говорить Шмиголь.
Енергетичний експерт Андріян Прокіп оцінює ситуацію дещо оптимістичніше, хоча також не заперечує високого рівня ризику. За його словами, Україна фактично вичерпала резерви гнучкості енергосистеми, але водночас щороку енергосистема стає дедалі краще підготовленою до воєнних загроз завдяки розподіленій генерації та захисту об’єктів.
Експерт застеріг від простих рішень на кшталт масового переходу міст на дрова. Для сучасної багатоповерхової забудови це технічно нереалістично. «У мене питання, а де ті дрова палити? ну, в місті, уявіть собі, на Лівому березі, на Дарниці цей мурашник 25-поверхових будинків. І що робити з цими дровами?», – запитує Прокіп.
За його словами, основними напрямами мають залишатися розподілена генерація, захист ТЕЦ та розвиток ППО.
Окремою темою дискусії стала роль малих та сільських громад. Заступник голови Ромаданівської ТГ Полтавської області Олег Хижа наголосив, що невеликі громади мають значно менше фінансових можливостей, ніж великі міста. Водночас він застеріг від іншої крайності – очікування, що села зможуть масово прийняти мешканців великих міст у разі масштабної інфраструктурної кризи.
«Я хочу сказати при всій позитивній ноті, щоб населення зрозуміло, що село – це не панацея, воно всіх не обігріє, всіх не врятує», – застерігає Хижа. Тому, на його думку, держава та міжнародні донори мають окремо підтримувати малі громади, які можуть стати важливим резервом країни під час великих міських аварій.
Зима вимагатиме не героїзму, а системності
Дискусія в «Інтерфакс-Україна» продемонструвала, що головна проблема майбутнього опалювального сезону полягає не лише в кількості генераторів, обсягах запасів газу чи стані електромереж. Значно важливішим є питання спроможності держави, громад і самих громадян діяти як єдина система.
Учасники дискусії окреслили кілька спільних пріоритетів: децентралізація енергетики, захист критичної інфраструктури, резерви пального, автономність водопостачання, підготовка багатоквартирних будинків, збереження кадрового потенціалу комунальних підприємств, раціональне використання бюджетів та ефективна робота з міжнародними донорами.
Тільки повна відмова від ілюзій, жорстка фінансова дисципліна муніципалітетів та негайне усунення штучних бюрократичних бар’єрів у сфері бронювання працівників комунальних підприємств та коригування проєктів дозволять країні вистояти під час найважчого інфраструктурного стрес-тесту.
Головний висновок дискусії можна сформулювати так: зима не буде часом для експериментів. Недопрацьоване громадами у серпні та вересні, взимку доведеться виправляти вже під ударами, морозом і відключеннями. І в цьому сенсі справжня готовність визначатиметься не красивими звітами, а здатністю конкретного міста, громади, підприємства чи будинку продовжувати працювати тоді, коли централізована система дасть збій.
