Україна протягом 12 років розбудовує систему протидії корупції, однак посилення контролю над державними інституціями саме по собі не гарантує ефективного управління. Водночас недовіра громадян до держави має глибоке історичне коріння, а зосередження виключно на боротьбі з корупцією та ворожими наративами може відвертати увагу від головної мети — створення дієздатної держави. На цьому наголосив виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства Дмитро Золотухін під час панельної дискусії «Не зламатися: які можливі відповіді українського суспільства на когнітивний тиск Росії».
Захід відбувся 9 жовтня 2026 року в інформаційному агентстві «Укрінформ» у Києві. Його організували Український безпековий клуб, ГО «Фонд сприяння демократії» та Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
Під час дискусії фахівці медіасфери розглянули когнітивні та інформаційні виклики, які постають перед українським суспільством, і шляхи протидії російському інформаційному впливу.
Історична недовіра до державних інституцій
За словами Дмитра Золотухіна, ставлення українців до державних інституцій значною мірою сформувалося під впливом історичного досвіду, зокрема тривалого зовнішнього тиску та життя в умовах Радянського Союзу й Російської імперії.
«Мені здається, що проблемою довіри до держави є той факт, що українське суспільство має історичну травму, побудовану постійним пресингом з боку Радянського Союзу, Російської імперії, якихось зовнішніх обставин, яка полягає в тому, що будь-які інституції є для тебе ворогом», – зазначив експерт.
Він пояснив, що проблема довіри тісно пов’язана з готовністю громадян делегувати частину своїх повноважень певним інституціям. Такий крок передбачає не лише можливість отримати послугу чи результат, а й згоду діяти за спільними правилами. Водночас люди можуть сприймати ці правила як обмеження власної свободи та автономії.
Подібну ситуацію Дмитро Золотухін спостерігає не лише у відносинах громадян із державою, а й на рівні повсякденного життя, зокрема в роботі об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).
За його словами, люди очікують від інституцій конкретних результатів, але водночас прагнуть постійно контролювати їх і створювати додаткові механізми впливу. Такий підхід, на думку експерта, залишається характерною рисою українських суспільних дискусій упродовж багатьох років і досі не забезпечив очікуваних змін.
Контроль посилюється, а ефективність залишається під питанням
Окрему увагу виконавчий директор Інституту постінформаційного суспільства приділив антикорупційній політиці. Він поставив під сумнів підхід, за якого ефективність державних інституцій оцінюють переважно за кількістю викритих корупційних правопорушень.
Україна створила розгалужену систему правоохоронних та антикорупційних органів, проте сама наявність таких структур не гарантує якісного державного управління.
«Ми збільшуємо постійно контроль над системою, а функціональна система якимось чином пропадає. І воно реплікується постійно в усі сфери», – сказав Дмитро Золотухін.
На думку експерта, ключове питання полягає у визначенні кінцевої мети антикорупційної політики. Якщо головним показником успіху вважати викриття резонансних справ, система може демонструвати активність, але це не обов’язково означатиме поліпшення роботи держави.
Натомість якщо мета полягає у створенні ефективних інституцій, здатних якісно виконувати свої функції та надавати громадянам необхідні послуги, самих кримінальних проваджень недостатньо.
Яким має бути результат боротьби з корупцією
Позиція Дмитра Золотухіна зводиться до того, що протидія корупції не повинна перетворюватися на самоціль. Важливо оцінювати не лише кількість розслідувань і рівень контролю, а й реальні зміни в роботі державних органів.
Серед ключових питань, які постають перед суспільством, — як сформувати інституції, яким громадяни зможуть довіряти, як забезпечити їхню функціональність і як досягти балансу між контролем та ефективним виконанням державних завдань.
Посилення антикорупційного контролю саме по собі не є достатнім показником успішності держави. За логікою експерта, головним результатом має стати створення дієвих інституцій, які забезпечують якісні послуги, працюють за зрозумілими правилами та виправдовують довіру громадян.
