Авіація окупантів розбомбила Драмтеатр у Маріуполі 16 березня. Тоді в укритті знаходилося близько 1300 людей.
Врятуватися з-під завалів будівлі вдалося Марії. Вона розповіла, що їй довелося пережити за останній тиждень.
«Я була не зовсім у бомбосховищі, бо його на всіх не вистачало. Якоїсь миті людей почали селити в самому Драмтеатрі. Я була в залі, де [знаходиться] сцена. [У будівлі] було до двох тисяч людей. Але за три дні до того, як впав снаряд, люди перестали чекати на зелений коридор і почали виїжджати своїми машинами», — поділилася Марія.
У дівчини можливості евакуюватися не було, тому вона залишалася в укритті до моменту авіаудару:
«У мене ні [водійського] посвідчення, ні машини — я не могла поїхати. Також у мене на той момент було дві собаки та кішка. Мене ніхто не хотів брати до машини. [Тварини] загинули у Драмтеатрі. <…> Коли впав снаряд, я кілька годин була в шоці. Напевно, години дві я стояла на площі перед Драмтеатром і плакала».
Майже одразу, за словами мешканки Маріуполя, навколо знову почалася стрілянина і люди кинулися хто куди — у найближчі бомбосховища чи будинки.
«За фактом у мене сім’ї не залишилося. Собаки були частиною моєї родини. Я прийшла до тями і зрозуміла, що з усього в мене залишився тільки рюкзак із документами — ні їжі, ні грошей, ні одягу. Мене нічого не тримає у Маріуполі. Не було сенсу йти в інше укриття — сьогодні це розбомбили, [немає] гарантій, що це не станеться завтра там, куди я прийду», — розповіла дівчина.
Вона спробувала «зловити» попутній транспорт: думала, що без тварин їй буде легше. Але люди в паніці навіть не зупинялися, продовжила Марія:
«Я розвернулась, пішла містом до моря, [а потім] по воді — у бік [села] Мелекіне, бо чула, що там безпечніше. <…> У Мелекіне організували щось на кшталт перевалочного пункту, де люди могли відпочити та рухатися далі. Там мені дали притулок. <…> Так морем я поступово дійшла до Бердянська. Чотири дні».
Вже в Бердянську дівчина записалася в чергу на евакуацію в Запоріжжі, але, за її словами, автобусів направили набагато менше, ніж охочих поїхати:
«За списком я мала бути в 20-му автобусі. А для того, щоби вивезти людей, прислали шість автобусів».
Враховуючи обставини, військові все ж таки посадили її в транспорт. Зараз дівчина розповідає, що знаходиться у безпеці:
«Коли я йшла, мабуть, була на адреналіні і не особливо звертала на це увагу, але в Драмтеатрі, коли був вибух, мене контузило. Я їхала [в Запоріжжі] стоячи і тричі, напевно, знепритомніла — просто випадала з реальності. <…> Я доїхала до Запоріжжя. Друзі дали притулок. На даний момент я в безпеці».
