Політичний експерт Світлана Кушнір зазначила, перші 100 днів Кирила Буданова в Офісі президента показали, що управлінська парадигма не просто змінилася – її ніби переїхав БТРом.
“Раптом з’ясувалося, що ОПУ може бути не “генератором інтриг” і темною тінню, що лякає Кабмін ночами, а звичайним сервісним органом глави держави. Тепер Офіс забезпечує результат, а не створює “білий шум”, від якого раніше закладало вуха всій країні. Давайте обережно припустимо: ми спостерігаємо демонтаж тієї самої авторитарної моделі, де попередній очільник намагався бути і швецем, і жнецем, і на дуді гравцем, тобто єдиним центром ухвалення абсолютно всіх рішень. Але за все треба платити: надмірна повнота повноважень неминуче перетворюється на надмірну відповідальність. Під цією вагою “картковий будиночок” Андрія Єрмака і посипався – видовищно, хоч і передбачувано”, – зазначила експерт.
Вона продовжує, Буданов, як кадровий військовий, заніс у високі кабінети не лише свій фірмовий погляд, а й суворе розуміння дихотомії “наказ – виконання”.
Заступники голови Офісу нарешті згадали, що вони дорослі суб’єктні люди, а не просто статисти в чужій грі. Всі, до речі, очікували повної заміни команди, але поки це не сталося. Тому ще почекаємо. “Відносини з Верховною Радою та Кабміном теж зазнали метаморфоз: від примусу до координації, а Офіс перестав грати роль “наглядача з батогом”. Голосування у Раді стали показовими: замість звичних істерик і криз, після короткої (і, напевно, дуже змістовної) розмови з керівником ОП парламент раптом увійшов у робочий ритм. Чи то авторитет спрацював, чи то професійна звичка Кирила Олексійовича знати про всіх трохи більше, ніж вони самі про себе знають. Подивимося, як буде далі, бо якщо парламентську кризу можна було вирішити лише зустріччю з Будановим, то чого ж тягли так довго? За ці 100 днів – о диво! – ми не побачили жодного гучного скандалу з підкилимними іграми ОП. Можна було б подумати про повернення до демократії, хоча, можливо, це просто специфічне вміння розвідників не залишати відбитків пальців там, де не треба?”, – зазначила Світлана Кушнір.
Щодо міжнародної арени, то експерт говорить, що Буданов став тим самим “кризовим менеджером” від України, на якого у Вашингтоні дивляться з повагою, а в Москві – з нервовим тиком. Bloomberg може називати його хоч “найвпливовішим переговорником”, хоч магістром Йодою, але факт лишається фактом: після включення Буданова до складу української делегації перемовини перейшли у конструктив. Ми сподівалися на швидке вирішення щодо війни та отримання справедливого миру для нашої держави, але втрутилася спецоперація на Близькому Сході. Перемовини забуксували. Перезапуск їх – великий виклик, та й не один там Буданов задіяний в складні процеси в трикутнику “Україна – США – РФ”.
“Окремий успіх – це, звісно, активізація обмінів полоненими, яка відбулася якраз за безпосередньої участі Буданова. Це кейс, де результат важить більше за будь-які декларації. Повернення наших захисників стало не разовим піар-актом під камери, а системною роботою, де тиша процесу конвертується в реальні життя і сотні визволених з лабетів російського полону українських захисників”, – зазначила експерт.
Підбиваючи підсумок цих ста днів Світлана Кушнір зазначила, що Кирило Буданов довів, що Офіс може працювати як злагоджений механізм. Виявляється, якщо безпека держави стоїть вище за політичні рейтинги, то і стратегічна вага рішень з’являється сама собою. Головне тепер – щоб цей “військовий дзен” не розбився об перші ж виборчі амбіції чи нашіптування деяких радників в Офісі.
“Щодо радників. Стара команда поки лишається майже у повному складі. За це в бік Буданова летить багато стріл, але він не поспішає ламати Офіс через коліно, при цьому контролює всі процеси. Тож за його спиною ніяка татарівська мишка свої брудні справи не зробить, а рішення, думаю будуть. Чекаємо і дивимось”, – підсумував Світлана Кушнір.
