Чи можуть українці самі вирішувати, яку церкву підтримувати своїми податками? Така пропозиція прозвучала під час обговорення майбутнього державно-церковних відносин в Україні. На думку авторів ідеї, це могло б не лише забезпечити фінансову прозорість релігійних організацій, а й вирішити проблему соціального захисту священнослужителів.
3 червня в Києві відбулася презентація результатів всеукраїнського дослідження «Оцінка релігійної ситуації в Україні». Серед запрошених експертів виступив народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Під час дискусії він озвучив оригінальну пропозицію, яку назвав предметом тривалих експертних обговорень. Йдеться про можливість запровадження в Україні моделі, за якої громадяни могли б спрямовувати частину своїх податків на підтримку обраної ними релігійної організації.
За словами Потураєва, подібна практика давно існує в багатьох європейських країнах і дозволяє створити більш прозорий механізм фінансування церков. Крім того, така система допомагає вирішувати питання соціального та пенсійного забезпечення священнослужителів.
«Це модель поширена насправді дуже широко в Європі. Це абсолютно цивілізована модель, вона допомагає вирішити низку питань, про які, я думаю, що переважна більшість українців не замислюється, а дарма. І це питання соціального забезпечення священства. Це питання пенсійного забезпечення священства. Тобто, дуже легко бути вірним якоїсь церкви на словах, але треба взагалі-то задавати собі питання, як функціонують церкви, за рахунок яких пожертв функціонують церкви, як облаштоване життя святих отців. Як воно облаштовано зараз, коли святий отець робить свою роботу, допомагає тобі торити шлях до Бога, і як він буде жити, коли вже вік буде похилий і так далі. Тобто те, що ми вважаємо, що кожен з нас має на це право, власне, і держава це має забезпечувати. Чому ми тоді відмовляємо в цьому праві для людей, які чесно служать в наших українських церквах. Якщо ми вважаємо, що люди мають право на соціальний захист і пенсійне забезпечення, то чому це не повинно стосуватися тих, хто все життя служив своїй громаді?» – зазначив депутат.
Що таке «румунська модель»?
У Румунії держава підтримує діяльність релігійних організацій, а священнослужителі отримують фінансове забезпечення та соціальні гарантії. Значна частина зарплат духовенства виплачується за участю держави, а церкви мають чітко врегульовані механізми фінансування. Прихильники такого підходу вважають, що він допомагає зробити церковне життя більш стабільним та незалежним від неформальних джерел фінансування.
Потураєв також звернув увагу на те, що в минулому відсутність прозорих механізмів фінансування створювала умови для залежності окремих релігійних структур від великих спонсорів і політичних груп впливу. На його думку, саме на такій системі тривалий час будувалася діяльність УПЦ, коли вона перебувала у складі Московського патріархату.
Водночас депутат висловив переконання, що Православна церква України та Українська греко-католицька церква навряд чи погодяться на моделі, які передбачають залежність від неформальних фінансових центрів або закритих механізмів впливу. За його словами, українські церкви дедалі більше орієнтуються на принципи відкритості та функціонування в умовах демократичного суспільства.
Водночас Потураєв підкреслив, що мова поки не йде про конкретний законопроєкт. Ідея потребує широкого суспільного та експертного обговорення, а повернутися до неї предметно можна буде після завершення війни.
Водночас питання ролі держави у підтримці церков залишається дискусійним і потребуватиме широкого суспільного діалогу, адже йдеться не лише про фінанси, а й про майбутню модель взаємодії держави, суспільства та релігійних інституцій в Україні.
