На тлі успішних українських ударів по Криму та Москві з’являються ознаки значних зрушень, що відбуваються в російських елітах. Принаймні частина цього кола усвідомлює всю складність ситуації, в якій опинилася країна-агресорка. Знаковою подією став арешт одного із соратників кремлівського диктатора Володимира Путіна 1990-х років Іллі Трабера, або “Антиквара”, якого вміло “виманили” з Європи, де він проживав останніми роками. Це той самий Трабер, який працював із майбутнім головою “Газпрому” Олексієм Міллером на початку його кар’єри і який товаришує із чинним головою Слідчого комітету РФ Олександром Бастрикіним.
За нинішнього стану силових структур у Росії протести апріорі неможливі, але розкол у кремлівських елітах може стати основою для них. Де-факто вулиця може стати тим, хто легітимізує нову владу, яка прийде на зміну Путіну.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловила російська опозиціонерка, визнана “іноагентом” у Росії, Ольга Курносова.
– Перше запитання – щодо ситуації в Криму. Міністр оборони України Федоров анонсував логістичний локдаун на півострові, і вже зараз ситуація з ударами по російських логістичних маршрутах розвивається дуже стрімко. Чи припускаєте ви, що Крим не випадково став місцем застосування сил українських Збройних сил? Адже фактично саме з Криму почалася путінська війна проти України. Чи може звідси початися й процес завершення війни?
– Дуже складне питання. Так, у Криму, безперечно, дуже серйозні проблеми. Я впевнена, що дуже багато хто з тих, хто щосили вітав, як вони називали, “повернення до рідної гавані”, зараз дуже сильно сумніваються в тому, що їхній тодішній захват і рішення були правильними.
Але тут є й інша сторона історії. Російська влада намагається нам розповісти, що це було бажанням кримчан. Але це було бажанням Кремля – якби не було бажання Кремля, то ніяких фейкових референдумів вони б не проводили.
Так, безумовно, у Криму існувала певна, можливо, навіть досить поширена точка зору про те, що з позиції побутового економічного добробуту їм у Росії буде краще. І ось ця точка зору летить у тартарари, і теж зрозуміло, чому. Мені завжди було незрозуміло, що заважало росіянам їздити в український Крим відпочивати. Якщо ти поїхав відпочивати в Анталію, нікому ж не спадає на думку її захоплювати. Навіщо потрібно було захоплювати Крим, мені абсолютно незрозуміло.
Звісно, на побутовому рівні відбуваються зрушення у свідомості. Але для того, щоб відбулися якісь зміни на рівні прийняття рішень у Кремлі, зрушення у свідомості мають відбутися там, принаймні, в одному мозку. Але мені здається, він уже настільки зацементований, що там щось може змінитися лише разом із цією головою. Я маю на увазі президента Путіна.
– Раніше часто висловлювалася думка про те, що Крим для Путіна – є чимось сакральним і надзвичайно важливим. Чи допускаєте ви, що у відповідь на логістичний локдаун півострова він може вдатися до надзвичайних заходів?
– Я вважаю, що для Путіна сакральних об’єктів у принципі не існує, тому що немає ідеологічного підґрунтя того, що він робить. Анексія Криму була йому надзвичайно необхідна, тому що в 2011–2012 роках у Росії відбувалися великі протести, рейтинг Путіна коливався. Я вже не знаю, які політтехнології йому це запропонували, але вони вирішили таким чином сконструювати путінську більшість за допомогою “кримського консенсусу”. І, безумовно, у них це вийшло. Інша справа – те, що відбувалося далі. Тому для нього Крим не має жодної сакральності – він має досить прагматичний погляд на речі.
Давайте також не забувати, що війна з Україною – це, насамперед, спроба показати Європі, а краще всьому світові, що Росія не така слабка, якою є насправді. Тому все складніше.
Разом з тим, звичайно ж, існує досить помітна елітна група, яка розуміє ситуацію, яка усвідомлює, що все погіршується з кожним днем, і Крим – просто дуже яскрава ілюстрація цього погіршення. Тому в мене лише одне запитання: коли це розуміння переросте у так званий палацовий переворот? Це запитання, звісно, досить серйозне.
З усіх останніх подій, які ми спостерігаємо, і які сильно недооцінені в українському сегменті – це арешт Іллі Трабера, так званого “Антиквара”, який спокійно жив собі в Латвії, незважаючи на весь кримінальний шлейф, і якого виманили на Петербурзький економічний форум, а вчора (17 червня. – Ред.) заарештували.
Він належав до найближчого оточення Володимира Путіна у 1990-х роках. У Трабера працювали різні люди, які згодом стали справді дуже впливовими, зокрема Олексій Міллер. Тому питання, чому, яким чином і хто схвалював рішення про арешт Трабера є дуже цікавим. Чи не є це певним показником того, що в елітах відбуваються якісь справді дуже серйозні події? Це питання, яке мене зараз дуже сильно цікавить.
– Трабера підозрюють у вбивстві петербурзького депутата Петрова та в незаконному обігу зброї. Чи бачите ви в цьому арешті натяк на те, що еліти почали діяти інакше?
– На те, що в елітах відбуваються величезні зрушення. Якщо сьогодні можна заарештувати Трабера, то що можна буде зробити завтра? Заарештувати Ковальчука? Звичайно, навряд чи заарештують Ковальчука, але тим не менше. Давайте назвемо будь-кого іншого, наприклад, Тимченка чи Ротенберга.
Тут же йдеться не лише про вбивство Петрова. Петров – це формальний привід для арешту. Насправді, багато хто пов’язує прізвище Трабера з дуже давнім вбивством у Петербурзі Михайла Маневича (віце-губернатор Петербурга і соратник Чубайса був застрелений снайпером 18 серпня 1997 року. – Ред.). На його могилі Чубайс присягнув знайти вбивцю, але тоді нічого не вийшло.
Тому Трабер – це цілий пласт російської петербурзької історії. Якщо ви пам’ятаєте культовий фільм “Бандитський Петербург”, то прототипом “Антибіотика” якраз і є Трабер.
Ольга Курносова
– Ви припускаєте, що Трабер міг готувати палацовий переворот у Кремлі і за це поплатився?
– Швидше, навпаки. Трабер завжди був досить близькою до Путіна людиною. Деякий час тому за особистим розпорядженням Путіна Костін (голова правління державного банку ВТБ Андрій Костін. – Ред.) надав якійсь конторі, близькій до Трабера, великий кредит. Особистий друг Трабера – Бастрикін (голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін. – Ред.).
Тому зараз це важко оцінити. Потрібно конкретно у цьому розібратися, щоб зрозуміти, що ж сталося і про що це свідчить.
Буквально вчора (17 червня. – Ред.) Басманний суд ухвалив рішення про арешт Трабера. Я думаю, найімовірніше, він просто “раптово” помре у в’язниці, бо він уже немолодий, а в’язниця – складне місце, буває що завгодно, раптовий серцевий напад. У в’язниці помирають і молодші, як Навальний, наприклад.
На мій погляд, можливо, причина арешту в тому, що він занадто багато знав. Але в будь-якому разі це свідчить про те, що ми стоїмо на порозі якихось дуже серйозних подій.
– Останнє запитання – про удари по Москві. У мережі поширилися кадри, зняті москвичами, на яких горить НПЗ. На вашу думку, москвичі та пітерці, мешканці двох російських столиць, справді зрозуміли, що таке війна, і вже готові до якихось протестів проти “СВО”?
– На мій погляд, москвичі та петербуржці були готові до протестів уже 25 лютого 2022 року, ба більше, вони на них виходили. Єдине, що зараз заважає їм – це не те, що вони не розуміють, що відбувається, а ті вкрай жорстокі поліцейські заходи, які застосовуються.
Тому, на мою думку, певні зрушення у елітах, їхній розкол дасть нам основу для можливих протестів, бо коли це відбувається, поліція може припинити бити кийками по голові. Це дуже важливо. Коли це станеться, вулиця дійсно може стати тим механізмом, який легітимізує ту частину еліти, яка скине диктатора Путіна.
