Саміт НАТО в Анкарі мав продемонструвати світові, що Альянс залишається сильним і згуртованим, незважаючи на російсько-українську війну, нестабільність на Близькому Сході та суперечності між державами-членами. Однак за офіційними заявами про єдність приховувалися серйозні політичні розбіжності між США та європейськими союзниками. Водночас саме Україна стала одним із найбільших дипломатичних переможців зустрічі, хоча причини такого успіху Києва для багатьох досі залишаються не до кінця зрозумілими.
Саміт НАТО в Анкарі: демонстрація єдності чи спроба приховати кризу?
Завданням саміту було підтвердити, що Північноатлантичний альянс здатний діяти єдиним фронтом перед російською агресією, новими викликами безпеці та внутрішніми політичними суперечностями. Водночас офіційна атмосфера форуму суттєво відрізнялася від реального стану справ. Попри заяви про згуртованість, зустріч радше засвідчила прагнення приховати глибокі розбіжності між союзниками, які стали ще помітнішими після повернення Дональда Трампа до Білого дому.
Після завершення саміту генеральний секретар НАТО Марк Рютте порівняв Альянс із родиною, члени якої можуть сперечатися, але залишаються разом. Це порівняння досить влучно передало загальний настрій зустрічі.
Організатори зробили все можливе, щоб уникнути публічних конфліктів. Програму скоротили, а головну увагу зосередили на позитивних темах – збільшенні оборонних витрат, розвитку військово-промислового комплексу та виконанні рішень, ухвалених на попередньому саміті.
Втім, Дональд Трамп вкотре продемонстрував власний стиль ведення міжнародної політики. Президент США різко розкритикував Іспанію, назвавши її «жахливим партнером», пригрозив торговельними санкціями, знову порушив питання Гренландії та вкотре загострив риторику щодо Ірану.
Попри це, у фінальній декларації було підтверджено незмінну відданість статті 5 Вашингтонського договору, яка передбачає, що напад на одного союзника є нападом на весь Альянс. Саме підтвердження цієї ключової норми стало головним підсумком саміту, хоча політичні суперечності між союзниками залишилися.
Україна стала одним із головних переможців саміту
Для України результати зустрічі виявилися значно кращими, ніж прогнозували багато експертів. Найважливішою подією стали майже годинні переговори Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, які різко контрастували зі скандалом в Овальному кабінеті кількома місяцями раніше. Цього разу американський президент відкрито позитивно оцінив українського лідера, назвавши його відданим своїй країні та визнавши здатність України вже п’ятий рік успішно протистояти російській агресії.
Як зазначають дипломати НАТО, в очах Трампа Зеленський фактично перейшов із категорії тих, хто програє, до категорії тих, хто здатен перемагати. Значну роль у зміні такого сприйняття відіграли успішні удари України по російській військовій інфраструктурі та ефективне застосування далекобійних безпілотників.
Однією з центральних тем переговорів стала протиповітряна оборона. Трамп підтвердив готовність обговорювати передачу Україні ліцензій на виробництво систем Patriot, наголосивши, що українська промисловість має достатній потенціал для виготовлення такого складного озброєння. Хоча остаточних домовленостей поки не оголошено, сам факт таких переговорів свідчить про помітну зміну підходу Вашингтона.
Не менш вагомим стало політичне рішення, зафіксоване у підсумковій декларації. Вперше Україну офіційно названо «контрибутором безпеки». Це означає, що НАТО визнає Україну не лише державою, яка потребує підтримки, а й країною, здатною робити власний внесок у безпеку всього євроатлантичного простору. Такий крок ще більше наближає Київ до критеріїв майбутнього членства в Альянсі.
Європейські союзники разом із Канадою також заявили про намір надати Україні щонайменше 70 млрд євро військової допомоги у 2026 році та не менше 70 млрд євро у 2027 році.
Окремим позитивним результатом стало часткове зниження напруженості у відносинах між Києвом і Варшавою. Попри попередні дипломатичні суперечки, Володимир Зеленський та президент Польщі Кароль Навроцький провели переговори й підтвердили готовність продовжувати діалог, не уникаючи складних історичних тем.
Справжня перевірка єдності НАТО ще попереду
З одного боку, Альянс підтвердив дію статті 5 Вашингтонського договору, погодив подальше збільшення оборонних витрат і зберіг масштабну підтримку України.
З іншого боку, політичні суперечності між Сполученими Штатами та європейськими союзниками залишаються невирішеними. Саміт в Анкарі радше став спробою не допустити їхнього публічного загострення, ніж реально усунути причини конфліктів. За дипломатичними усмішками та спільними фотографіями приховувалися різні погляди на майбутнє Альянсу та його роль у сучасному світі.
Анкара продемонструвала, що НАТО зберігає юридичну єдність і відданість своїм основоположним принципам. Однак чи вистоїть ця єдність у разі реального випробування, якщо одна з держав-членів зазнає військового нападу, покаже лише час.
