Після Другої світової війни концепція ядерного стримування лежала в основі глобальної політики.
Попри неодноразові удари України по території Росії, Кремль досі не застосував тактичну ядерну зброю, хоча раніше неодноразово погрожував таким сценарієм. Це свідчить про обмежену практичну цінність найбільшого у світі ядерного арсеналу в умовах сучасної війни. Про це в авторській колонці для South China Morning Post пише старший науковий співробітник Центру міжнародної безпеки та стратегії Університету Цінхуа (Китай) Чжоу Бо, передає УНІАН.
Аналітик описує глухий кут на фронті в Україні та ставить риторичне питання, чи могла б тактична ядерна зброя змінити ситуацію на полі бою. Сам Чжоу Бо вважає, що такий сценарій малоймовірний. За його словами, історичний досвід демонструє, що навіть держави з ядерною зброєю не здобували автоматичної переваги у війнах проти неядерних противників.
Автор також пояснює, чому Москва утримується від застосування тактичної ядерної зброї. Він зауважує, що ядерний вибух на Донбасі міг би спричинити радіоактивне забруднення, яке поширилося б і на територію самої Росії. Крім того, Кремль офіційно вважає “анексовані” українські області власною територією, що робить такий удар політично нелогічним.
“Ядерний вибух, навіть тактичний, залишається ядерним вибухом”, – наголошує автор.
Китайський аналітик переконаний, що такий крок також призвів би до масштабного посилення західних санкцій, погіршення відносин із країнами Глобального Півдня та завдав би серйозного удару по партнерству Росії з Китаєм, Індією і Бразилією, які виступають проти використання ядерної зброї.
Разом з тим Чжоу Бо вважає, що Київ, зоча й чинить постійний тиск на російські сили, водночас намагається не переходити умовну межу, яка могла б спровокувати ядерну відповідь.
На думку китайського дослідника, головною функцією російського ядерного арсеналу залишається не досягнення переваги на полі бою, а стратегічне стримування. Саме ядерна зброя, вважає він, не дозволила НАТО безпосередньо вступити у війну.
“Війна в Україні – це звичайний конфлікт, затінений постійною ядерною загрозою. Вона може стати ще однією “вічною війною”, оскільки довгострокове, всеохоплююче врегулювання залишається недосяжним, а формального припинення вогню ніде не видно”, – резюмує аналітик.
