13 серпня 2026 року в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна» відбулася публічна дискусія «Зима близько: чи готові держава та суспільство?». Захід організували Український безпековий клуб у партнерстві з «Громадсько-військовим рухом» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні. Учасники обговорили реальний стан готовності критичної інфраструктури громад до опалювального сезону 2026/2027 років в умовах постійних воєнних загроз.
У дискусії онлайн взяв участь голова громадської організації «Громадсько-військовий рух» Олексій Івашин. Свої висновки він ґрунтує на аналізі координації практичних проєктів із життєзабезпечення та моніторингу готовності комунальної інфраструктури громад. Ключовою темою його виступу стала необхідність системної інтеграції муніципальних сил для протидії інфраструктурним загрозам.
Загроза енергетичного терору
Українська енергетична, газова та комунальна інфраструктура напередодні опалювального сезону залишається під загрозою нових системних атак. Це вимагає негайної та скоординованої підготовки на всіх рівнях. Водночас, за словами Івашина, профільні державні інституції демонструють недостатню активність.
Він зазначив, що за два місяці до настання холодів громади та суспільство все ще залишаються в умовах невизначеності, хоча від рівня підготовки безпосередньо залежатиме безпека людей.
«Ми розуміємо, що наступні осінь, зима, весна будуть дуже складними для України. Росія продовжуватиме атакувати інфраструктуру енергетичну, газову, комунальну. І ми маємо виходити не з оптимістичного сценарію, а з необхідності бути готовими до найскладнішого як на рівні конкретних громад, так і на рівні держави», — говорить Івашин.
На його думку, під час війни неприпустимо покладатися на оптимістичні сценарії. Громадам необхідно вже зараз оцінювати ризики та готуватися до найскладніших інфраструктурних викликів, не очікуючи винятково централізованих рішень.
Громада як єдиний організм
Олексій Івашин наголошує, що розрізнені дії комунальних служб, влади, волонтерів та мешканців не забезпечать достатньої стійкості в умовах системного інфраструктурного терору.
На його переконання, готовність громади потрібно оцінювати комплексно, об’єднуючи теплопостачання, водовідведення, цивільний захист та інформаційну безпеку в єдину систему.
«Чи здатна взагалі кожна конкретна громада в Україні діяти як єдина система? Чи здатна вона відбивати ті виклики, які перед нею стоять і стоятимуть?», — запитує Івашин.
Голова ГВР вважає, що до початку холодів необхідно практично протестувати взаємодію всіх міських служб та відпрацювати єдині алгоритми дій на випадок тривалих перебоїв з електроенергією.
Саме такий підхід покладено в основу практичного проєкту «Зима. Місто вистоїть». Його мета — перейти від теоретичного аналізу до створення реальних механізмів взаємодії та допомоги на місцях.
Від планів до практичної допомоги
На думку Івашина, декларацій та формальних звітів про готовність недостатньо. Потрібна безпосередня мобілізація технічних і гуманітарних ресурсів, зокрема для допомоги найбільш вразливим мешканцям.
«Позитиву дійсно небагато. Я прекрасно це все розумію, так само, як і всі присутні, які живуть в Україні, стикаються з тими самими проблемами, хай і менше, ніж мешканці прифронтових громад. Наразі наш план — реалізовувати проєкт у реальності, тобто розробити експертну частину, налагодити систематичну співпрацю з державними інституціями, з органами місцевого самоврядування тощо. Другим етапом буде безпосередньо допомога вже після настання холодного періоду», — говорить Івашин.
За його словами, важливу роль у реалізації таких ініціатив можуть відіграти міжнародні донори та громадські організації.
Івашин переконаний, що саме горизонтальна взаємодія між муніципалітетами, комунальними службами, бізнесом, волонтерами та мешканцями може стати одним із ключових елементів цивільної стійкості.
Системна солідарність як основа стійкості
Позиція голови «Громадсько-військового руху» ґрунтується на необхідності відмовитися від ілюзорного оптимізму та перейти до активної підготовки громад.
На його думку, виживання міст в умовах складної зими залежатиме не лише від роботи державних інституцій, а й від здатності муніципалітетів діяти як єдина система.
Системна взаємодія, взаємна довіра та спільна відповідальність держави, громад, комунальних служб, бізнесу й волонтерів, на переконання Івашина, мають стати основою підготовки до можливих масштабних криз.
