Багаторічна гегемонія США у світі може дійти фіналу. Цьому сприяють не тільки політичні шторми в самій Америці. Звісно, повторне обрання Трампа на пост Президента спричинить зниження авторитету у світі. Але, схоже, світові лідери вже не хочуть пасивно спостерігати за розвитком подій, а прагнуть поступово перехоплювати ініціативу – політичну, економічну та безпекову. Формування нової світової “вісі зла” стає додатковим вагомим аргументом на цьому шляху.
Чи може сьогодні Європа бути абсолютно впевненою у власній безпеці у разі виникнення глобального конфлікту? Події в Україні та на Близькому Сході чітко довели – сподівання в якості гарантів виключно на США та структури НАТО можуть бути помилковими. Північноатлантичний альянс став занадто неповоротким. До того ж, в його складі є низка країн інтереси яких різко контрастують із загальноєвропейським порядком денним. США… щонайменше увійшли в період політичної нестабільності, який невідомо коли і як закінчиться.
Питання створення об’єднаної армії Європи давно стоїть на порядку денному. Поки що – виключно в політичному сенсі. Втім, після нещодавньої заяви міністра закордонних справ Італії Антоніо Таяні, тема цілком може перейти в практичну площину. Як мінімум у вигляді створення дієвої концепції. Зокрема, Таяні згадав не тільки конкретні загрози з боку “світової опозиції”, але й миротворчі та лідерські прагнення сучасної Європи. А для цього потрібна сильна армія, яку не здатна створити жодна країна самотужки. Висновок – настав час об’єднати зусилля на цьому шляху.
Зрозуміло, що такі плани не могли залишитися без відповіді “іншої сторони”. Керівництво росії розглядає як серйозну загрозу можливість виникнення, окрім НАТО, кількох додаткових воєнних об’єднань – армії Європи або окремих блоків між європейськими країнами, завданням яких буде саме протистояння розширенню російської загрози.
Зрозуміло, що в цій ситуації росія зважилась на активні дії. На сьогодні є дані української та міжнародних розвідок про те, що в Європі вже працює група спеціалістів 7-го управління служби зовнішньої розвідки рф. Їхнім першочерговим завданням є саме зрив планів зі створення об’єднаної європейської армії. До “роботи” залучено низку європейських політиків та партій, так чи інакше пов’язаних з росією. Методи залучення нових гравців цілком традиційні для росіян – корупція, шантаж та обіцянки політичних надбань в разі успішного втілення проекту.
Ситуація посилюється вірогідністю піврічного головування Угорщини у Раді ЄС, починаючи з липня 2024-го. Сам Орбан коментує мету свого головування в достатньо оригінальний спосіб: “Мій план полягає не в тому, щоб ми покинули Брюссель, а в тому, щоб його окупувати”. Також немає сумнівів, що очільник Угорщини також спробує обійняти посаду президента Європейської ради після відставки Шарля Мішеля. Щоправда, в Європі останнім часом дедалі більше чути голоси, які закликають позбавити Орбана права обійняти цю посаду, або навіть взагалі забрати в Угорщини право голосу (згідно частини 2 статті 7 Договору про ЄС). Хто виграє в цьому протистоянні достеменно невідомо, а тому невизначеність зберігатиметься ще мінімум півроку.
Для досягнення мети росіяни мобілізують своїх традиційних союзників: словацького прем’єра Фіцо та низку політиків з Албанії, Сербії, Північної Македонії. До них можуть доєднатися інші європейські політики, які симпатизують росії, зокрема – Марін Ле Пен та її “Національне об’єднання”, яке стабільно набирає популярність останні роки.
Для реалізації “проекту” Орбану вже доправлено 70 млн. євро. Втім, ця сума вірогідно не стане остаточною – росіяни не скупляться на бюджети своїх спецоперацій. Тим більше, що безпосередньо операцією керують фахівці згаданого 7-го управління, які славляться своїм умінням “освоювати” бюджети.
В якості першочергових задач визначено: зрив планів про виділення Україні 50 млрд. євро, затримку або призупинення постачання зброї, гальмування виробництва зброї та боєкомплекту, спротив створенню об’єднаної армії Європи, загальна дестабілізація ЄС – політична, економічна, соціальна.
Чи стане Європі сили та завзяття протистояти такому “вторгненню” – питання поки що відкрите. Чи не єдиним позитивним моментом в цій ситуації є те, що позиція Орбана стала кривавим мозолем не тільки для України.
Ігор Жданов, проект Інформаційна оборона Фонду “Відкрита політика”
