Очікування України та ЄС від Петера Мадяра як альтернативи Віктору Орбану можуть виявитися значно менш оптимістичними, ніж здавалося раніше. Новий угорський лідер ризикує стати заручником електоральних настроїв, сформованих за роки правління Орбана, а також націоналістичних амбіцій, які системно культивувалися в угорському суспільстві. І перші сигнали вже свідчать: замість прориву – Будапешт може продовжити стару лінію тиску на Київ.
Мадяр і «спадщина Орбана»
Майбутній прем’єр Угорщини Петер Мадяр фактично пішов шляхом свого попередника, висунувши Україні умови щодо вступу до ЄС. За інформацією Bloomberg, він готовий підтримати початок переговорів лише за умови розширення прав угорської меншини.
Ця позиція пролунала під час його зустрічі з президентом Європейської ради Антоніо Коштою у Брюсселі. Попри дипломатичні формулювання про «конструктивність», тон переговорів виявився значно жорсткішим, ніж очікували в європейських столицях.
Фактично Мадяр відтворює перелік 11 вимог, який уряд Орбана представив Україні ще у 2024 році» як інструмент тиску. Йдеться про “особливі” мовні, освітні та політичні права угорської меншини на Закарпатті, яких не має жодна з національних меншин.
Серед ключових пунктів Орбана-Мадяра:
- визнання окремих населених пунктів Закарпаття «традиційно угорськими»
- повноцінне використання угорської мови в освіті
- розширення використання мови в офіційній комунікації з владою
- гарантоване політичне представництво угорців у Верховній Раді
Ці вимоги вже раніше викликали серйозні дискусії, адже частина з них виходить за межі стандартних європейських практик захисту національних меншин.
Розчарування у Києві та Брюсселі вже стало очевидним.У ЄС сподівалися, що зміна влади в Угорщині дозволить розблокувати переговорний процес з Україною. Особливо з огляду на те, що Євросоюз уже сигналізує про готовність розпочати перший етап переговорів у найближчі місяці. Однак жорстка позиція Мадяра може зруйнувати ці очікування. У Києві та Брюсселі дедалі більше усвідомлюють: політична зміна не обов’язково означає зміну курсу.
Чому Мадяр займає жорстку позицію?
Причини такої поведінки значною мірою лежать у внутрішній політиці Угорщини. За роки правління Орбана тема «захисту угорців за кордоном» стала одним із ключових маркерів патріотизму. У цих умовах Мадяр не може дозволити собі виглядати слабким. Тим більше, що його політичні опоненти вже намагалися нав’язати йому образ «агента Зеленського». Жорстка риторика вимог щодо України дозволяє йому нейтралізувати ці атаки та зміцнити власну легітимність серед виборців.
Водночас, не виключено, що ця жорсткість є радше політичною грою. Мадяр може демонструвати принциповість у публічних заявах, але залишати простір для компромісів у реальних переговорах.
Серед глибших причини не варто відкидати й спадщину націоналізму. Угорське суспільство протягом десятиліть формувалося під впливом націоналістичної та реваншистської риторики. Тому навіть нові політичні лідери часто змушені діяти в рамках цих наративів.
У такому випадку позиція Мадяра може бути не лише тактичною, а й ідейною. А це означає, що Україна й надалі стикатиметься з націоналістичними вимогами сусідів, які складно реалізувати без шкоди для власного суверенітету.
Чи грає Угорщина роль «зручної перешкоди?»
Не слід відкидати і варіанту, що Угорщину можуть використовувати певні сили в Брюсселі, аби затягнути, чи навіть заблокувати євроінтеграцію України. У ЄС існують різні погляди на темпи інтеграції України. Пряма відмова Києву виглядала б політично токсичною, особливо на тлі війни. У такій ситуації позиція Угорщини може виконувати роль зручного інструменту гальмування процесу.
Європейці знають, що поки Путін воює в Україні, доти він не воює в Балтії чи Польщі. А вступ України в ЄС означає небажану війну з Росією, якої Європа панічно боїться. Тому висування Україні вимог про «захисту прав угорців» – є зручним інструментом не допускати небажаного членства в Україні, без прямої відмови, але з дорученням цієї неприємної місії Угорщині. Мовляв: ми за українську євроінтеграцію, але ж Угорщина не дозволяє, що ж ми можемо вдіяти? Формально Брюссель підтримує Україну, але фактично отримує можливість відкладати рішення, посилаючись на опір окремої держави-члена.
А враховуючи, що Україна такі вимоги не зможе виконати через шкідливість для власного суверенітету – це буде запобіжником від небажаної євроінтеграції України. Адже коли Брюссель офіційно «за» євроінтеграцію України, а маленька і залежна від брюссельських грошей Угорщина раптом знову «проти», виникає питання: наскільки самостійною є жорстка лінія Будапешта, і чи не використовується вона ширшими політичними силами в ЄС?
На цьому тлі Мадяр заявив про намір зустрітися з Володимиром Зеленським, зокрема в Береговому. Хоча тут проглядається натяк на зацікавленість Мадяром саме цим українським регіоном. Адже, чому зустріч двох лідерів держав не в Києві? Мадяр позиціонує цю зустріч як крок до «нової сторінки» у двосторонніх відносинах. Однак поки що незрозуміло, чи стане цей діалог реальним проривом, чи залишиться дипломатичним жестом без практичних наслідків.
Поява Петера Мадяра не гарантує негайної зміни угорської політики щодо України. Навпаки, перші кроки свідчать про значну спадковість курсу Орбана – як у риториці, так і в конкретних вимогах. Мадяр опинився між внутрішнім тиском електорату, націоналістичними очікуваннями та зовнішніми геополітичними іграми.
Для України це означає одне: шлях до ЄС залишатиметься не лише питанням реформ, а й складною грою політичних інтересів, де навіть зміна лідерів не гарантує зміни правил.
Автор: Валерій Майданюк
