Релігійна ситуація в Україні продовжує зазнавати суттєвих змін. Війна, отримання Томосу про автокефалію та переосмислення ролі церкви в житті держави вплинули не лише на конфесійну карту країни, а й на ставлення громадян до православних юрисдикцій. Якщо ще десять років тому питання церковної належності для багатьох українців залишалося другорядним, то сьогодні воно дедалі частіше розглядається в контексті державної незалежності та національної безпеки.
Попри заяви Української православної церкви про повну самостійність від Москви, значна частина суспільства продовжує сприймати її як структуру, пов’язану з Російською православною церквою. Водночас Православна церква України поступово закріплює статус найбільш підтримуваної православної конфесії країни, а процес переходу громад до ПЦУ триває навіть через сім років після отримання Томосу.
- Українці схвалюють об’єднання православних церков
- Переходи до ПЦУ вже не викликають гострих конфліктів
- Підтримка розриву з Москвою залишається дуже високою
- Масштаб переходів до ПЦУ став безпрецедентним
- Чому українці не довіряють Московському патріархату
- РПЦ за кордоном: більше, ніж просто релігійна структура?
- ПЦУ закріплює статус головної православної церкви країни
Такі висновки випливають із результатів всеукраїнського дослідження «Оцінка релігійної ситуації в Україні», яке було презентоване 3 червня у Києві.
Українці схвалюють об’єднання православних церков
За словами голови соціологічної групи «Рейтинг» Олексія Антиповича, більшість громадян позитивно ставляться до перспективи об’єднання українського православ’я.
«Ідею об’єднання ПЦУ та УПЦ в єдину православну церкву підтримують 54% опитаних. Водночас майже третині громадян байдуже до цього процесу, що свідчить про необхідність кращого інформування суспільства», – зазначив соціолог.
Натомість ідея створення ширшого церковного об’єднання за участю ПЦУ, УПЦ та Української греко-католицької церкви не знаходить такого ж рівня підтримки. Найбільше застережень щодо цього висловлюють саме представники УПЦ та УГКЦ, які прагнуть зберегти власну конфесійну самобутність.
Важливим сигналом стало й ставлення українців до ролі держави у релігійній сфері. Майже 80% опитаних вважають, що держава повинна втручатися у випадках, коли релігійні організації порушують закон або створюють загрозу суверенітету країни. Це свідчить про високий суспільний запит на захист державних інтересів навіть у такій чутливій сфері, як релігія.
Переходи до ПЦУ вже не викликають гострих конфліктів
Окрему увагу дослідники приділили ставленню громадян до переходу парафій від УПЦ до ПЦУ.
За даними опитування, такі переходи підтримують 40% українців, тоді як лише 9% висловлюють незгоду. Ще 43% ставляться до цього нейтрально. Показово, що навіть серед вірян УПЦ майже половина респондентів позитивно оцінює перехід громад до Православної церкви України.
Ці результати свідчать, що тема зміни церковної юрисдикції вже не викликає такого гострого суспільного протистояння, як це було в перші роки після створення ПЦУ.
Також соціологи не зафіксували ознак масових релігійних переслідувань, про які регулярно заявляють окремі представники УПЦ. Лише 5% опитаних повідомили про особисті випадки дискримінації через релігійні переконання, ще 7% говорять про подібні ситуації серед своїх близьких. Переважна більшість респондентів із такими випадками не стикалася.
Підтримка розриву з Москвою залишається дуже високою
Одним із найпоказовіших результатів дослідження стала оцінка українцями зв’язків УПЦ із Російською православною церквою.
Вісім із десяти опитаних підтримують повне припинення таких зв’язків через агресію Росії проти України. Причому ця позиція характерна для представників різних конфесій.
Крім того, значна частина суспільства підтримує застосування жорсткіших заходів до церковних структур та окремих діячів, які зберігають контакти з Москвою. Зокрема, 57% респондентів підтримують ідею заборони УПЦ митрополита Онуфрія через її зв’язки з РПЦ, а майже 70% схвалюють можливість запровадження санкцій щодо самого митрополита.
Такі настрої демонструють, наскільки серйозно українці сприймають ризики, пов’язані з будь-якими інституціями, які можуть бути пов’язані з державою-агресором.
Масштаб переходів до ПЦУ став безпрецедентним
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський під час презентації дослідження нагадав про масштаби переходів до Православної церкви України після отримання Томосу.
За його словами, до 2018 року кількість громад, які перейшли до Київського патріархату після початку російської агресії у 2014 році, вимірювалася десятками. Після створення ПЦУ ситуація кардинально змінилася: до нової помісної церкви перейшли майже дві тисячі громад.
Єленський наголосив, що ця цифра перевищує загальну кількість громад у низці помісних православних церков світу. Це робить процес переходів одним із наймасштабніших релігійних явищ у сучасній історії України.
Чому українці не довіряють Московському патріархату
Суттєвий вплив на громадські настрої має позиція Російської православної церкви щодо війни. Патріарх Кирил неодноразово підтримував російську агресію проти України та став одним із головних популяризаторів ідеології «русского мира».
Саме тому офіційні заяви УПЦ про розрив із Москвою не змогли повністю змінити ставлення суспільства. Для багатьох українців ця церковна структура продовжує асоціюватися з Московським патріархатом через багаторічні організаційні та історичні зв’язки.
На це впливають і події минулих років. Українці пам’ятають факти використання окремих храмів та монастирів УПЦ на Донбасі сепаратистами у 2014 році. Під час повномасштабної війни правоохоронці також неодноразово повідомляли про випадки співпраці окремих представників УПЦ з окупаційними адміністраціями, передачу інформації російським військовим або поширення проросійської пропаганди.
У результаті церковне питання дедалі більше виходить за межі релігійних дискусій і розглядається як один із елементів безпекової політики держави.
РПЦ за кордоном: більше, ніж просто релігійна структура?
Під час презентації дослідження голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв звернув увагу на діяльність структур Московського патріархату за межами Росії.
За його словами, у багатьох країнах Європи московські храми розташовані поблизу стратегічних об’єктів: військових баз, аеродромів, логістичних центрів та інших важливих інфраструктурних вузлів.
Потураєв зазначив, що дослідники дедалі частіше розглядають РПЦ не лише як релігійну організацію, а й як один із механізмів російського впливу за кордоном. Особливу увагу привертають випадки, коли храми розміщені біля стратегічних об’єктів і мають мінімальну кількість парафіян, але водночас там служить кілька священнослужителів.
Подібні факти посилюють дискусії щодо справжньої ролі окремих структур Московського патріархату за межами Росії.
ПЦУ закріплює статус головної православної церкви країни
За роки після отримання Томосу Православна церква України не лише зберегла суспільну підтримку, а й значно зміцнила свої позиції. Масові переходи громад, високий рівень довіри та сприйняття ПЦУ як символу духовної незалежності держави дозволили їй стати ключовою православною конфесією країни.
Водночас УПЦ продовжує стикатися з кризою довіри, яка значною мірою пов’язана з її історичними зв’язками з Московським патріархатом та діяльністю окремих представників під час російської агресії.
У сучасних умовах церковне питання для багатьох українців уже давно перестало бути виключно питанням віри. Воно дедалі більше стає питанням ідентичності, державної незалежності та цивілізаційного вибору України.
Автор: Валерій Майданюк

