Однією з найбільших проблем в окупованих Олешках була нестача питної води, продуктів і медикаментів
Подружжя Ніни та Анатолія Кравченків, яких вдалося евакуювати з окупованих росіянами Олешок на Херсонщині, розповіло про поневіряння в місті, де людям бракувало води, їжі та ліків, а звичайні продукти коштували захмарних грошей. Після тривалої розлуки з рідними на жінку чекала особливо щемлива зустріч із трирічним онуком, якого вона до цього жодного разу не тримала на руках. Як інформує «Главком», про це йдеться у відео видання «Радіо Свобода».
Ніна та Анатолій змогли вибратися з окупації через Скадовськ і Білорусь та дістатися підконтрольної Україні території. Найзворушливішим моментом повернення для Ніни стала зустріч з онуком, якому ще не виповнилося три роки. Жінка зізналася, що вперше побачила хлопчика та змогла обійняти його.
«Я 25 років віддала свою любов чужим діткам, а свого онука на руках не тримала. А він каже до мене: «Буня моя, сьогодні в нас буде святкова вечеря», – розповіла вона.
Водночас спогади про життя в окупованих Олешках залишаються для подружжя болісними. За словами Ніни, однією з найбільших проблем була нестача найнеобхіднішого – питної води, продуктів і медикаментів. Люди намагалися виживати завдяки стихійним ринкам, де продавали те, що самі вирощували, однак ціни були надзвичайно високими.
Зокрема, огірки та помідори коштували близько тисячі рублів за кілограм, а морква – дві тисячі, уточнив Анатолій.
Через брак продуктів Ніні доводилося буквально рахувати кожен шматочок їжі. Моркву вона купувала по одній, відрізала невелику частину для супу, а до страв додавала навіть лободу, яку сушили про запас.
Особливо гострою була проблема з хлібом, якого, за словами Анатолія, не було протягом року. Подружжя намагалося використати залишки зерна: його просіювали, промивали, а потім перемелювали на кавомолці, щоб приготувати млинці чи оладки.
Ніна пригадала, що навіть ці невеликі запаси доводилося розподіляти між собою заздалегідь, визначаючи, скільки їжі залишити на сніданок, обід і вечерю.
Жінка зізналася, що постійно молиться за людей, які досі залишаються в окупованих Олешках, і не може стримати сліз, згадуючи їхні випробування.
