У 2026 році українсько-польські відносини знову загострилися через суперечки навколо спільного історичного минулого. На другий план відійшли питання зерна, кордону та підтримки українських біженців. Головними причинами напруження стали Волинська трагедія, ексгумації, оцінка діяльності УПА та вшанування діячів ОУН.
- 1. Волинська трагедія: різні оцінки подій
- 2. Ексгумації: пошук загиблих і політичні суперечки
- 3. УПА: різне сприйняття спільної історії
- 4. Операція «Вісла» та Ласків: українська пам’ять про репресії
- 5. ОУН і Національний пантеон: суперечки навколо історичних постатей
- 2027 рік може стати новим випробуванням для відносин
UA.NEWS розглядає п’ять історичних питань, які й досі впливають на діалог Києва та Варшави.
1. Волинська трагедія: різні оцінки подій
Однією з головних причин суперечок залишається Волинська трагедія 1943 року. Польські цивільні стали жертвами масових нападів загонів УПА та частини місцевого населення. За оцінками історика Тімоті Снайдера, навесні та влітку 1943 року загинули близько 40 тисяч поляків. Польський Інститут національної пам’яті називає цифру приблизно у 100 тисяч загиблих.
Українські історики не заперечують факт масових убивств, однак наголошують на необхідності враховувати взаємне насильство того періоду, зокрема напади на українське населення.
Суперечки стосуються передусім визначення цих подій. У 2025 році польський Сейм оголосив 11 липня днем пам’яті жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА. Україна розкритикувала одностороннє рішення, наголосивши на важливості спільного історичного діалогу.
2. Ексгумації: пошук загиблих і політичні суперечки
Тисячі українців і поляків, загиблих під час конфліктів минулого століття, досі залишаються в невстановлених могилах. Питання пошуку та гідного поховання жертв неодноразово ставало причиною напруження між державами.
Після демонтажу пам’ятника воякам УПА в польських Грушовичах у 2017 році Україна призупинила польські пошукові роботи на своїй території. Наприкінці 2024 року мораторій скасували, що дозволило відновити ексгумації.
У 2025–2026 роках останки загиблих знаходили, зокрема, у Пужниках, Острівках і Волі Островецькій. Водночас пошукові роботи не завжди підтверджують попередні припущення щодо місць масових поховань.
Попри досягнутий прогрес, питання ексгумацій залишається залежним від політичного діалогу.
3. УПА: різне сприйняття спільної історії
В Україні Українська повстанська армія є символом боротьби за незалежність і збройного опору радянській владі. У Польщі її передусім пов’язують із Волинською трагедією.
Нове загострення відбулося 26 травня 2026 року, коли Володимир Зеленський присвоїв підрозділу ССО назву «імені Героїв УПА». Це рішення викликало негативну реакцію частини польських політиків, зокрема президента Кароля Навроцького.
Після цього він ініціював позбавлення Зеленського ордена Білого Орла. Український президент згодом повернув нагороду до канцелярії польського президента.
Напруження посилилося й після рішення Львівської обласної ради оголосити 2027 рік роком УПА, Романа Шухевича та Олега Ольжича.
4. Операція «Вісла» та Ласків: українська пам’ять про репресії
Українська сторона нагадує і про злочини проти українського населення на території Польщі. У 1944–1946 роках сотні тисяч українців були переселені з рідних земель, частину з них примусово. У 1947 році операція «Вісла» призвела до депортації ще близько 140 тисяч людей на північ і захід Польщі.
Майже 4 тисячі українців потрапили до табору в Явожні, серед них були жінки та діти.
Окремою трагічною сторінкою став напад загонів Армії Крайової та Селянських батальйонів на село Ласків 10 березня 1944 року. Історики встановили імена 327 загиблих.
Українські організації наголошують, що ці події також мають бути належно визнані та вшановані. Водночас історики застерігають від спроб пояснювати депортації простим наслідком дій УПА або розглядати їх окремо від попередніх подій.
5. ОУН і Національний пантеон: суперечки навколо історичних постатей
Ще одне джерело напруження — ставлення до Організації українських націоналістів та її провідників. Після розпаду імперій значна частина українських земель опинилася у складі Польщі, де українська меншина зазнавала обмежень у національному та культурному житті.
У 2026 році Україна розпочала перепоховання діячів ОУН: Андрія Мельника та Євгена Коновальця. Також Верховна Рада ухвалила закон про Український національний пантеон, серед можливих постатей якого згадуються командири УПА.
У Польщі такі кроки сприймають критично. Зокрема, у Сеймі розглядають законопроєкт, який передбачає прирівнювання пропаганди «бандеризму» до пропаганди нацизму та комунізму. Українські історики вважають таке порівняння дискусійним.
2027 рік може стати новим випробуванням для відносин
Наступний рік буде насичений важливими історичними датами: виповниться 80 років від початку операції «Вісла» та 85 років від створення УПА. Також очікуються нові ексгумаційні роботи.
Досвід останніх років показує, що рішення щодо історичної пам’яті можуть швидко загострити відносини між Україною та Польщею. Водночас пошук поховань, встановлення імен загиблих і відкритий діалог здатні сприяти примиренню.
Для обох країн важливо не допустити, щоб історичні суперечки послаблювали партнерство перед спільними безпековими викликами. Адже поглиблення конфлікту між Києвом і Варшавою насамперед вигідне Росії.
