Українські удари безпілотників по російських нафтопереробних підприємствах спричинили серйозні проблеми з постачанням пального в Росії. Через дефіцит Москва була змушена нарощувати імпорт бензину, дизеля та інших нафтопродуктів з-за кордону, використовуючи для цього, зокрема, підсанкційні танкери й перевалку вантажів у відкритому морі.
За даними аналітики Головного управління розвідки Міноборони України, лише за три місяці — з 18 липня до 22 жовтня 2026 року — Росія морем отримала майже 989 тисяч тонн пального та високооктанових добавок.
Для цього організували 39 поставок із використанням 30 танкерів, передає 24 канал.
Яке пальне імпортувала Росія
Найбільшу частку морських поставок становив бензин — 724,2 тисячі тонн, або 73,2% загального обсягу.
Інші вантажі розподілилися так:
- дизельне пальне — 128,1 тисячі тонн;
- авіаційне пальне Jet A-1 — 106,7 тисячі тонн;
- високооктанові добавки МТБЕ — близько 30 тисяч тонн.
Основними пунктами прийому стали російські порти на північному заході країни, а також далекосхідні та південні напрямки.
Зокрема, через Вітіно (Кандалакшу) та Мурманськ пройшло 42,3% імпорту. Балтійські порти Висоцьк і Санкт-Петербург прийняли ще 32,8% вантажів. На Владивосток і Находку припало 24%, а на Астрахань — лише 0,9%.
Особливу роль відіграли порти Вітіно та Висоцьк. Разом вони прийняли 15 партій загальним обсягом 573 тисячі тонн — приблизно 58% усього морського імпорту пального.
Як Росія використовує «тіньовий флот» для обходу санкцій
Для транспортування нафтопродуктів Росія залучала судна, які вже перебувають під санкціями Європейського Союзу, США, Великої Британії та інших держав. Із 30 танкерів, задіяних у поставках, 13 мали санкційний статус.
Ще одним способом приховування походження вантажів стала перевалка нафтопродуктів із судна на судно без заходу в порт. Така операція відома як STS-перевалка (ship-to-ship) і здійснюється безпосередньо у відкритому морі.
За інформацією ГУР, у такий спосіб до Росії доставили щонайменше 216 тисяч тонн нафтопродуктів — близько 22% загального обсягу імпорту.
«Перевалку у відкритому морі росіяни використовували, зокрема, у районах єгипетських портів Дам’єтта і Порт-Саїд, а також в акваторії поблизу іспанського порту Сеута», — повідомили в розвідці.
Зокрема, бензин з Індії перевантажували безпосередньо в морі на танкери підсанкційної російської компанії «Совкомфлот».
Для приховування операцій екіпажі вимикали автоматичні ідентифікаційні системи суден та змінювали заявлені маршрути.
Звідки надходили нафтопродукти
За даними української розвідки, найбільше партій пального завантажили в чотирьох країнах:
- Єгипет — 9 партій загальним обсягом 364,7 тисячі тонн;
- Марокко — 7 партій, 219,1 тисячі тонн;
- Південна Корея — 14 партій, 191,1 тисячі тонн;
- Туреччина — 3 партії, 104,5 тисячі тонн.
Водночас ці держави нерідко виступали транзитними майданчиками. Встановити безпосереднє походження вдалося лише приблизно для чверті імпортованого пального.
Зокрема, значна частина бензину походила з індійського нафтопереробного заводу Nayara Energy, половина якого перебуває під контролем російської компанії «Роснефть».
Авіаційне пальне постачало єгипетське підприємство Midor. Високооктанові добавки МТБЕ надходили від китайської компанії Shandong Yulong Petrochemical, яка закуповує значні обсяги російської нафти та також перебуває під міжнародними санкціями.
Таким чином, попри санкційні обмеження та удари по російській нафтопереробці, Москва продовжує забезпечувати внутрішній ринок пальним завдяки морському імпорту. Для цього використовуються складні логістичні схеми, транзитні хаби та судна, частина яких перебуває під міжнародними обмеженнями.

