Вимога «закон один для всіх», яку 5 листопада сформулював керівник Офісу Президента Кирило Буданов, — не ліберальний імпорт із грантових звітів, а одна з найстаріших консервативних ідей Європи і одна з найбільш українських.
Таку думку обстоює автор колонки, яку опублікувала Консервативна Платформа.
Буданов написав ці слова наступного дня після обшуків НАБУ і САП у високопосадовців СБУ та Нацполіції, додавши, що посада, звання й повноваження від відповідальності не рятують. Автор, який працює з командою InfoLight.UA, бачив, що сталося з фразою далі: її підхопили майже всі. Одні — бо справді цього хочуть. Інші — щоб загорнути в неї власний порядок денний: уже 6 листопада формулу «як сказав Буданов» використали люди з мережі, що працює проти мобілізації, а 14 листопада той допис розійшовся сімома Facebook-групами.
Історична частина колонки — від Великої хартії вольностей 1215 року до Едмунда Берка. Але головне — наша традиція: Руська правда, Перший Литовський статут 1529 року з вимогою судити «і вбогих, і багатих» однаково, магдебурзьке право, Конституція Пилипа Орлика 1710 року, де гетьманові прямо заборонено карати «своєю приватною помстою та владою». Московське самодержавство пішло іншим шляхом: там государ лишався джерелом закону, а не його підданим.
Консервативний мінімум автор формулює так: закон один; процедура важливіша за наш гнів; заслуги — не індульгенція.
«Вимагати перевірки — позиція громадянина. Виносити вирок репостом — уже змагання, хто голосніший», — пише він.
Приклад, коли процедура спрацювала, — рішення мовної омбудсменки щодо російськомовних реплік керівника ОП: порушення визнано, штраф буде сплачено, без винятку для посади. Приклад протилежний — сотні однакових дописів про «грамоти» й давні рішення керівників держави, які виносять вирок без слідства, суду й права на відповідь.
Висновок колонки: що вища посада, то швидшою й прозорішою має бути перевірка — і це стосується також тих, кого ми любимо.

