Топ-туризм або “ВАУ” на болоті

Інтернет розриває інформація про те, як і хто з публічних людей, політиків і чиновників проводить свої зимові канікули або відпустку.

Взагалі особисте життя людей, їх проведення часу не є сферою мого інтересу, але в Україні сформувалася за роки незалежності традиція публічно смакувати вояжі т.зв. еліти в період канікул і відпусток. Частині суспільства вочевидь надзвичайно цікаво, хто і де побував на відпочинку і головне – скільки витратив.

У мене таке публічне хобі в самій убогій країні Європи викликає двоякі враження. Що ми хочемо самі собі довести? Те що у нас в країні відпочинок на елітних курортах можуть дозволити собі чиновники і політики, корупціонери-клептократи та що в Україні процвітає корупція? Так це не треба доводити, досліджуючи вояжі на відпочинок вітчизняного бомонду.

Відкрив статтю, присвячену географії відпускних вояжів нашої топ-еліти. Читаю суху статистичну інформацію перерахування посад і прізвищ, а так само їх переваги в цьому році.

Отже …

Президент Зеленський відправився з сім’єю відпочивати і кататися на лижах в Карпати. Патріотично і корисно для здоров’я. До речі, він собі в змозі дозволити відпочинок на найдорожчих курортах без питань, так як зайняв крісло президента маючи великі статки. Заробив гроші розумом і талантом. До цього Зеленський жодного денного не було чиновником або політиком. Питання пов’язані з корупцією недоречні.

П’ятий президент Порошенко, як завжди, вважав за краще дорогу екзотику і відправився на Галапагоські острови, що входять до складу держави Еквадор. Мабуть вирішив набратися здоров’я і довголіття від місцевих гігантських черепах. Очевидно тур не з дешевих, але Порошенко, всю кар’єру перебуваючи в політиці, в уряді на посаді не нижче міністра – вступив з зубожілою на очах державою і його ресурсами в вічний симбіоз в ролі паразита. Цікаво, що під час війни, в країні зі зруйнованою економікою і вбогим населенням – президент Порошенко примудрився в рази збільшити статки на своїх мільярдних офшорних рахунках. Тут розмова довга і в структурах правовоохоронних органах органів.

Але Бог йому суддя, коли він зіграв в схематоз банкопаду з Гонтаревою, Ворушиліним і пограбував сотні тисяч людей, забравши у них останнє. Або афери з ОВДЗ, мародерство і т.д. Це тільки кілька яскравих епізодів пограбування президентом свого народу, перетворивши державу. в стаціонарного бандита. Божий суд суворий, але справедливий і працює за законами карми і бумеранга. Те, що людина накоїла обов’язково повертається до нього бумерангом і б’є прямо в голову.

До речі, процес пішов. Після того, як Порошенко програв вибори, він все більше нагадує Трампа в останні тижні його правління. У США Асоціація психіатрів – після подій 6 січня на Капітолійських пагорбах – послала Конгресу свій висновок стану психічного здоров’я Трампа і настійно рекомендувала Конгресу застосувати 25 поправку, відстороняти Трампа від влади на два тижні перебування його в Білому Домі. В Україні по суті поки немає суду і справедливості. Але Божий суд ніхто не відміняв і в божої канцелярії за хабарі не відкупишся.

Наступний хто гостро потребує відпочинку, і втомлений від непосильних праць проти нашої держави – це глава КСУ Тупицький. Цей, по бідності, забрався на відпочинок в Арабські Емірати. У Дубай. Він знайшов там – на одному з островів – для відпочинку королівський особняк при готелі Кемпінські. Вартість добового проживання в сезон понад 300 000 грн. Ну правильно, чого чесному судді розмінюватися на дрібниці і економити на собі коханому. Адже йому держава платить великі гроші за його кривосуддя. А рішення загрожують національній безпеці, приводячи державу в конституційну кризу під час війни і пандемії. Розцінки відпочинку цього пана судді дають вичерпні відповіді на питання рішень КСУ, спрямованих на руйнування антикорупційної системи правосуддя.

Переконаний, до пана Тупицького всі питання ще попереду. Адже він по суті своїм рішенням поставив Україну на коліна у відносинах з МВФ в складному фінансовому становищі і під час війни, пандемії.

Кілька тез про історії виникнення діючої системи КСУ. Чи не винаходячи колеса, український суддя-конституціоналіст від Бога скопіював концепцію Конституційного суду з німецької, кілька адоптіроваться її до українських реалій. Відмінна система КС! Але український конституціоналіст, здійснюючи цю величезну роботу, не врахував однієї обставини. Суддівський корпус КСУ не доріс до застосування німецької системи КС в правовому і політичному сенсі. Німецька система відмінна, але вона не розрахована на перевертнів у мантіях. І навіть захмарні щомісячні зарплати суддів КСУ (трохи менше півмільйона грн), не зупиняють їх від спокус корупційних діянь.

Якісь депутати махнули на відпочинок в Єгипет. Екс-міністр інфраструктури Омелян замахнувся на Занзібар (острова в Індійському океані). Власне, про топ-туризмі все.

Мене більше турбує цинізм і корупція – стали нормою психологічного конструкту держави – і загальний контекст, в якому знаходиться Україна під час екзотичних подорожей обраних, які схоже вельми скоро стануть посланими. Традиція літніх і зимових відпусток існує у всіх цивілізованих розвинених країнах і всі люди мають законне право на відпочинок. Але в нашій країні, де економічна рецесія, триває тотальна кризу і рік, як пандемія стрясає людство – далеко не всі можуть собі це дозволити.

Який відпочинок може бути в українському суспільстві, де з часів патріарха олігархії екс-президента Кучми національна економіка обертається навколо осі межі бідності і в трьох її градаціях – перед межею бідності; на межі бідності і за межею бідності. Іншими словами, десятиліття 80% українського суспільства живе в режимі виживання і навіть про відпустку або відпочинок з сім’єю в наметі на березі сільської річки може тільки мріяти. У абсолютної більшості населення навіть закордонних паспортів немає. Вибудувана за 25 років кланова клептократична корупційна система, перетворила суспільство ресурсно найбагатшої і великої країни центральної Європи в злиденне.

Такі складові фундаменту державності і політичної стабільності як верховенство права, справедливість і довіра – українському суспільству навіть через 30 років не знайомі. Будуючи демократію, за роки Незалежності нам посрадянська колонізаторська квазі-еліта з ординськими традиціями, примудрилася збудувати нео-феодальне станове або кастове і різко-полярне товариство з відповідною соціальною стратифікацією. Стан олігархату фактично привласнило за безцінь всю економіко-утворюючу індустрію держави.

На одному полюсі соціальної осі абсолютна меншість багатих і дуже багатих олігархів. На іншому полюсі – абсолютна більшість бідних і жебраків (близько 90%). Так званий середній або третій клас складають представники малого і середнього бізнесу. Але він не є масовим. У країні три десятиліття для малого і середнього бізнесу створювалися репресивні умови державної зарегульованості і корупційної ренти. У країні працює Податковий Кодекс, репресивний для економіки. А так же нереальна фінансово-банківська система кредитування малого і середнього бізнесу.

Для порівняння – в такий далеко не бідній країні, як США більше 80% ВВП країни створює малий і середній бізнес. В Україні майже 30% ВВП країни створює тільки один олігарх-монополіст Ахметов. Зате зовнішній борг країни в грудні склав 93% ВВП країни. Історично безпрецедентний факт. За роки Незалежності кланова система пограбувала економіку майбутніх поколінь на десятки років вперед.

А світська хроніка все топ-туризмом цікавиться …

Джерело: Главред.